Ми бажаємо, якщо Господь дозволить, розглянути в представлених нижче розділах тему пришестя Господнього, з усіма супутніми і наступними подіями.
У цих замітках ми доводимо зі Священного Писання, ЩО ПРИШЕСТЯ ГОСПОДА ІСУСА – ВІДМІТНА НАДІЯ ЦЕРКВИ. Це можна довести практично з кожної книги Нового Завіту. Ми процитуємо достатньо текстів, щоб ця тема не викликала жодних сумнівів.
Наш Господь Сам підготував Своїх учнів до того, щоб зберегти в них надію на Його повернення: «Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно? Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так. Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його» (Мф. 24:45-47).
Далі Він продовжує описувати злого слугу, який каже: «Не скоро прийде господар мій» (Мф. 24:48) і описує покарання, яке спіткає таку людину. Наступні дві притчі – перша про дів, і друга про таланти – викладають той же самий урок, і ще ясніше з того факту, що діви, які заснули, і слуги, які отримали таланти, – це одні й ті самі – і з ними чинять відповідно після повернення Господа.
Те ж саме вчення ми знаходимо в Євангелії від Марка. «Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей. Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати, так і ви: пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці. Щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали. А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте» (Мк. 13:33-37).
У Євангелії від Луки та ж сама істина повторюється знову і знову (див. Лк. 12:35-37). Також можна додати: «Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися. Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь» (Лк. 19:12-13). Далі, як і в Євангелії від Матфея, ми знаходимо Його, що Він приходить і випробовує слуг відносно того, як вони використали довірені їм гроші (Лк. 19:15).
Одного місця Писання з Євангелія від Іоанна буде достатньо. Учні засмутилися, дізнавшись про швидкий вихід Господа від них. І як же Він відповідає їм? «Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте. В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам. І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я» (Ін. 14:1-3).
Чотири Євангелія єдині в ясному свідоцтві про повернення Господа за Своїм народом, і в проголошенні того, що це складає їх надію під час Його відсутності. Тепер ми перейдемо до книги Діянь Апостолів і послань.
Звертаючись, передусім до книги Діянь Апостолів, що ми знаходимо? Після Його воскресіння, Господь явився Своїм учням, «протягом сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже» (Діян. 1:3). Коли настав час для Його вознесіння, Він «вивів їх до Вифанії» (Лк. 24:50); і коли Він закінчив Свої настанови, «вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білому одязі і сказали: “Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо”» (Діян. 1:9-11).
Чи може якась мова бути точнішою? Чи якісь факти зробити її більш значущою? Вони бачили, як Господь покидав їх. Вони бачили Його, що Він віддаляється, поки хмара не приховала Його; і доки вони дивилися з німим подивом, вони отримують повідомлення, що Той, Кого вони бачили як Він віддаляється, повернеться так само, як вони бачили Його, що Він сходить на небо. Дивне те, що, незважаючи на ці чіткі слова, Церква все ж змогла втратити надію на повернення Господа.
Свідоцтва послань не менш ясні і визначені.
- «Ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа» (1Кор. 1:7).
- «А наше життя – на небесах, звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа» (Флп. 3:20).
- «…І чекати з небес Сина Його» (1Сол. 1:9-10; див. також 1Сол. 2:19; 3:13; 4:15-18; 2Сол. 1:7; 2:1; 3:5).
- «Коли ми невірні, Він перебуває вірним, бо Себе зректися не може» (2Тим. 2:13).
- «Так і Христос, один раз принісши Себе в жертву, щоб взяти гріхи багатьох, вдруге явиться не для очищення гріха, а для тих, що чекають Його на спасіння» (Євр. 9:28; див. також Як. 5:7-8; 1Пет. 1:7,13; 2Пет. 3; 1Ін. 3:2; Одкр. 3:11; 22:7,12,20).
Хоча це тільки декілька текстів Священного Писання, на які ми можемо послатися, відразу ж стає ясно, наскільки широко ця тема розкрита в Слові Божому; і, дослідивши її, ми виявимо, що вона тісно пов’язана, вплетена в саму суть християнства. Заберіть надію на повернення Господнє, і ви відразу ж позбавите християнство його істинного характеру. Неможливо стверджувати, що це вчення, до якого можна ставитися так, як тобі заманеться, ні – це частина і тіло самої істини, пов’язана з покликанням і місцем вірного, його ставленням до Христа і його майбутнім блаженством. Тому Павло нагадує солунянам, що вони звернулися для очікування Сина Божого з небес; і кожен вірний тепер звертається для того ж самого. Бути без цієї надії і очікування – це означає перебувати в невіданні про долю вірного в Христі.
З цього виходить, що нормальний стан кожного вірного – це очікування Христа. Більше того, кожен, хто стає християнином, чекає Господа, хоча він може абсолютно не усвідомлювати цього; бо Слово каже, що десять дів, п’ять з яких були нерозумними, узяли свої світильники, і вийшли зустрічати Жениха. Їх сповідання тому – навіть попри те, що в них не було оливи – було в тому, що вони чекали на Христа.
Чи таке ставлення читача? Чи чекаєте ви приходу Господа Ісуса? Чи є це благословенною надією, яка підбадьорює вашу душу на самотній стежці мандрівника? Чи зосереджені ваші очі на Світлій і Уранішній Зірці?
Чи ви поглинені навколишнім світом подібно до цих п’яти нерозумних дів, ви задрімали і поснули? Якщо це так, то нехай слова «Ось, гряду скоро», «ось, жених іде» пробудять вас від вашого сну, навіть попри те, що доки Він зволікає, щоб прийшовши несподівано, не знайшов вас сплячими. Чи, можливо, ви знаєте істину про Його пришестя. Але питання, улюблений читачу, полягає в наступному: «Чи чекаєте ви Христа?» Знати доктрину – це одне; але абсолютно інше – жити щогодини і щодня в надії повернення Господнього. Якщо ви живете очікуванням, то усі ваші почуття зосереджені на Тому, Кого ви чекаєте: ви відділяєтеся від усього, що не відповідає Його розуму і волі; ви байдужі до усього, чим дорожить сучасний світ; і з щирим серцем ви можете відповісти на Його проголошення про Його швидкий прихід. «Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!» (Одкр. 22:20).
