«Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її» (Мф. 13:45-46).
Купець з притчі Христової шукав «добрі перли». У нього була велика жага до пізнання істини. За визначенням Паскаля, він відносився до доки нещасливих – тих, хто шукає істину, але ще не знайшов (є ще щасливі – ті, які шукали і знайшли; і нещасні – не шукають і, отже, не знайдуть). Купець шукав відповідь на найголовніше питання: «навіщо живу?» Він не міг звести його до зведеного будинку, посадженого дерева і вирощеного сина. Не притягала його інша буттєва установка: «їси, пий, веселися» («після мене – хоч потоп»). Не задовольняв його і результат «тривалих», «глибокодумних» роздумів деяких софістів, який зводиться до наступного: «сенс життя в тому – щоб жити». Купець апріорі розумів, що є щось більше і важливіше, ніж задоволення фізіологічних потреб і отримання душевних задоволень.
А час минав, все меншало друзів дитинства. Наркотики, пияцтво, тюремний туберкульоз, СНІД, рак, ніж і пістолет забрали життя багатьох. Серйозні книги (легковажних і вульгарних купець не читав) будили розум, бентежили душу, вводили в незрозумілу тугу, частково проливали світло, ставили правильні питання, але рідше відповідали на них. Читаючи, він став більше дізнаватися і помічати, що багато книг ведуть його до однієї Книги. Було великим відкриттям те, що багато відомих людей були християнами і усі вони вели невтомного правдошукача до Біблії. А вона, у свою чергу, привела його до Ісуса Христа – до тієї однієї єдиної дорогоцінної перлини, заради якої варто віддати усе. Що він і робить.
Він віддає непотрібне, нікчемне, суєтне, гріховне, усі замінники задоволення. Він відмовляється від гордості, ворожнечі, заздрості, непрощення – усього, що шар за шаром закривало серце від Бога і людей. Він віддає себе самого, без залишку, і в цьому знаходить свободу і себе справжнього. («Хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її». – Ісус Христос). Тільки віддавши усе, можна придбати дорогоцінну перлину («Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю» – Мф. 22:37), а разом з нею (Ним) знайти усе. У Христі для нас приховані (а отже, відкриті) сенс, істина, шлях, життя, вічність, спасіння. Погодьтеся, заради цього варто віддати усе. З цим і близько не може зрівнятися те, що дає диявол і гріх. Тепер купець, що має цю перлину, переходить до щасливих (шукав і знайшов).
Бог, зі Свого боку, зробив усе необхідне для спасіння людини від гріхів і наслідку від них – пекла. Він полюбив, став людиною, страждав, помер, спокутував, воскрес, вознісся і тепер кличе, прощає, рятує. Але від людини потрібне зусилля у відповідь: шукати зустрічі – і вона обов’язково відбудеться («Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють» – Мф. 7:7-8). А зустрівшись, полюбити у відповідь. Старе життя під владою гріха залишиться в минулому, Бог дасть нове серце, як «Tabula Rasa»[1], на якій Він писатиме новий, вдячний і благословенний літопис життя чергового «купця».
[1] Tabula Rasa (лат.) – чиста дощечка
