«– А як ви ставитеся до такого напряму в християнстві, як рок?
– Я ще не був вхожий у церкву (це було давно, років десять тому), про Бога я тоді взагалі не думав і абсолютно випадково побачив афішу з написом «Фестиваль християнської рок-музики». І тоді мене, не досвідчену у вірі людину (тоді я взагалі не мав жодного відношення до церкви), уразило це словосполучення: «християнська рок-музика». Я просто не міг зрозуміти, яка рок-музика може бути в християнстві? Це абсолютно різні речі, абсолютно далекі одна від одної. Там, де християнська музика, ніякий «рок», ніяка «поп» не можуть навіть бути присутніми» (з одного інтерв’ю; газета «Християнин», 2004, № 2).
У наведеному уривку вражає певне апріорне знання християнської музики того, у кого беруть інтерв’ю. Він взагалі не думав про Бога, не мав жодного відношення до церкви, був нетямущий у вірі (за його словами), а розуміння музики мав чітке і правильне! Про Бога нічого не знав, а про музику, угодну Йому чи ні, вже знав, усе!
З читання інтерв’ю стає зрозумілим, що людина не знала музику, коли уперше побачила і дізналася про християнський рок, і не просунулася в цьому напрямі ні на метр і через багато років. Профан так і проривається крізь личину «великого фахівця» і «духовного брата». Такі от люди і намагаються визначати, судити з усією властивою для них категоричністю («…ніякий рок»). Під шумок дісталося навіть нешкідливій? поп-музиці…
