Історії про ті часи часто більш схожі на легенди, оскільки точних свідчень їх істинності немає. Згідно однієї з них, коли німецькі окупанти наказали євреям помітити одяг жовтими шестикінечними зірками, то король Данії теж прикріпив до свого одягу цей знак і в такому вигляді виїхав на свою щоденну кінну прогулянку столицею.
Насправді Крістіан Х не з’являвся на публіці з жовтою шестикінечною зіркою; більше того, Данія була єдиною підконтрольною нацистам країною, де носіння жовтої зірки не вводилося. А причиною появи подібної легенди стало висловлювання короля після відвідування синагоги в 1942 році. Він сказав, «якщо євреїв Данії змусять носити символ, що відрізняє їх від інших моїх громадян, то я і моя сім’я теж його носитимемо».
Але появи подібних легенд були не безпідставними. Крістіан Х твердо стояв на варті гідності нації, добре розуміючи, де проходить межа, за яку не можна відступати за жодних обставин, – це рівноправ’я усіх його підданих незалежно від їх походження.
Коли місцеві нацисти в грудні 1941 року підпалили синагогу, Крістіан Х публічно висловив співчуття про те, що сталося. В офіційному листі рейхскомісару Вернеру Бесту він писав: «Я хотів би підкреслити – і не лише з почуття відповідальності за громадян моєї країни, але і заради збереження добрих стосунків між Німеччиною і Данією, – що особливі заходи, спрямовані проти групи людей, які вже більше ста років користуються усіма громадянськими правами, можуть мати дуже серйозні наслідки» (Silver Eric. Sie waren stille Helden. Muenchen, 1992.).
Співчуття до «наших єврейських співгромадян» було настільки широке поширене в датському суспільстві, що окупанти не могли його ігнорувати. Нацистські угрупування в Данії були нечисленні, слабкі і практично не користувалися підтримкою населення. Членів нацистської партії в країні було менше, ніж євреїв. Злочинці, що підпалили синагогу, були схоплені датською поліцією, віддані під суд і засуджені на три роки і двадцять днів тюремного ув’язнення. Видавця антисемітської газетки засудили до ста днів в’язниці за образу власника магазину, який узяв до себе на посаду секретаря єврея. Коли ж видавець подав протест, йому збільшили термін ув’язнення до ста шістдесяти днів.
Проте рейхскомісару Вернеру Бесту та іншим нацистським керівникам нічого не лишалося, як терпіти таку поведінку датчан: адже Німеччина сильно залежала від Данії – свого основного продуктового постачальника в усі роки війни. У 1942 році раціон яловичини, свинини і вершкового масла з Данії отримували 3,6 мільйона німців, через рік це число зросло до 4,6 мільйонів, а в 1944-му – до 8,4 мільйонів.
І якщо за це вимагалося призупинення «остаточного вирішення єврейського питання» в Данії, то нацисти були готові таку ціну до певного часу платити. Був і другий фактор, на який теж треба було зважати, – небезпека масових безладів і актів непокори датчан, про що недвозначно натякнув король у своєму листі Бесту.
Наприкінці розповіді про короля Крістіана Х наведемо ще один факт: у 1942 році Адольф Гітлер довгою телеграмою привітав Крістіана X з його 72-річчям, на що король відповів телеграмою із словами «Дякую. Король Кр». Це викликало сильне обурення з боку Гітлера, який відкликав свого посла з Копенгагена і вислав датського посла з Німеччини.
