У недовгому списку європейських держав, що встали на захист своїх єврейських громадян під час Другої Світової війни, особливе місце посідає Данія. Усе населення цієї маленької країни на чолі з її політичним і релігійним керівництвом виявили істинний гуманізм і справжнє благородство. Данці поставилися до євреїв як до повноцінних і рівноправних громадян своєї країни, і тому врятували майже усю свою 8-ми тисячну єврейську общину.
Операція з порятунку датських євреїв стала найзнаменнішою подією в історії Катастрофи європейського єврейства. І найдивовижніше те, що в порятунку євреїв активну, а можливо навіть вирішальну участь, взяв високопоставлений дипломат Третього Рейху, який, ризикуючи життям, попередив датську владу про підготовлювану депортацію євреїв. Його вчинок був унікальним в історії Холокосту: високопоставлений чиновник Третього Рейху відкрито виступив проти злочинних наказів свого керівництва – людська порядність перешкодила поширенню зла. Але не будемо забігати наперед, і розповімо про події, що передували цьому благородному вчинку
Данія перед Другою світовою війною
На початок тридцятих років населення Данії налічувало п’ять мільйонів людей, зокрема близько шести тисяч євреїв. Трьома десятиліттями раніше в країні було офіційно зареєстровано 3476 євреїв, до яких під час російської революції додалося 3146 біженців. Після 1933 року ще близько 4500 людей втекло сюди з Німеччини, з них півтори тисячі залишилися в країні, інші, пройшовши річне навчання на ремісничих і землеробських курсах, поїхали в Палестину або США.
Євреї, що з 1814 року користувалися в Данії усіма громадянськими правами і були повністю інтегровані в датське суспільство, залишалися не лише вільними, але і захищеними. Через декілька місяців після загально німецького погрому в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року, названого згодом Кришталевою ніччю, датський парламент майже одноголосно ухвалив закон про посилення покарання за образи і переслідування людей через їх релігійну приналежність або походження.
Окупація Данії
Після приходу в Німеччині до влади Адольфа Гітлера правлячі кола Данії балансували між Великобританією і Німеччиною. У 1939 році був підписаний датсько-німецький договір про ненапад. Втім, багато хто в Данії розумів його ілюзорність, що підтвердили наступні події.
9 квітня 1940 року без оголошення війни, порушуючи підписаний договір, німці почали військову операцію під кодовою назвою «Вчення Везер». Цього ж дня МЗС Третього Рейху направив королю Данії Крістіану Х дипломатичну ноту. У ній повідомлялося, що вторгнення німецьких військ у Данію покликане захистити Датське королівство від загрози нападу Британії і її союзників.
Майбутню окупацію МЗС Рейх представив як захисну міру, і пропонував датській армії не чинити опір. Уряд і король віддали наказ збройним силам не пручатися агресорові і капітулювали.
Нацисти висадили морський десант у декількох портах Данії. Одночасно з півдня, через сухопутний кордон, до країни увійшли моторизовані дивізії вермахту.
Уся німецька операція з окупації Данії зайняла декілька годин. Королівство капітулювало без жодного опору.
«Зразковий протекторат»
У Данії німці діяли спочатку не так, як в інших окупованих країнах. Довгий час вони визнавали датське королівство формально незалежною державою під контролем німецького рейхскомісара. Король Данії Крістіан Х аж до літа 1943 року залишався на троні. Датському уряду підкорялися національна армія, флот і поліція, вільно працювали державні установи, у березні 1943-го відбулися вибори до парламенту. У цьому плані країна була не схожа на сусідню Норвегію, що перебувала під владою ненависного режиму Квіслінга[1].
Такий стан речей пояснювався тим, що керівництво Третього Рейху оцінило поступливість датського короля. Крім того, за задумом нацистів Данія мала стати зразком для усіх інших окупованих Німеччиною європейських країн. Річ у тім, що згідно теорії Гебельса нащадки вікінгів вважалися арійською расою.
Становище датських євреїв
В окупованій нацистами Данії з 1940 по 1943 роки єврейська община, що включала 1700 єврейських біженців з інших країн, перебувала під повним захистом датчан і не зазнавала обмежень і переслідувань як в інших окупованих країнах. Датська громадськість виступила різко проти антисемітських статей у нацистській пресі, а король Данії Крістіан X на знак солідарності з датськими євреями відвідав синагогу в 1942 році і виголосив там промову на захист єврейських громадян.
Генріх Гіммлер наполягав на тому, щоб датські євреї були включені в програму «Остаточного вирішення єврейського питання», але німецький уповноважений у Данії, колишній юридичний радник Гестапо, Вернер Бест рекомендував не піднімати це питання і вимагати лише звільнення євреїв з державної служби. Німці хотіли відправити до таборів смерті єврейських біженців з Німеччини, яких у Данії налічувалося 1351 людина, але не могли цього зробити, оскільки вони були позбавлені німецького громадянства, і воно не могло бути для них повернене згідно з «Законом про громадянина Рейху».
Загалом, до серпня 1943 року 8 тис. датських євреїв і поріднених з ними людей залишалися повноправними громадянами. І в роки окупації рівноправне положення євреїв стало одним з символів незалежності Данії. У листопаді 1941-го у зв’язку зі вступом Данії в Антикомінтернівський пакт її уряд заявив, що в трьох пунктах Данія не поступиться німецьким вимогам: вона не приєднається до «Осі Берлін-Рим»; не введе законів проти євреїв; не пошле регулярну армію на Східний фронт. І в цьому всьому була величезна заслуга короля Данії Крістіана Х.
[1] Квіслінг – норвезький офіцер, політик. Був засновником і головою націоналістичної партії «Національна єдність», з лютого 1942 р. і до кінця Другої світової війни обіймав посаду міністра-президента окупованої німцями Норвегії.
