
Всі ми, так чи інакше, є заручниками власних звичок. І чим старша людина, тим більш вона стає залежною від них. Так що цілком вірне наступне твердження: «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю», навіть як би воно пафосно не звучало… Між іншим, цьому твердженню ми знаходимо підтвердження в Біблії, зокрема в Притчах Соломонових: «Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє» (22:6), і як тут не пригадати логічне продовження біблійного твердження: «Глупота прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього» (Пр. 22:15).
Звісно, комусь може здатися, що біблійні поради несуть дещо інший зміст, ніж народний вислів, і в певній мірі будуть праві, адже вислів ніби підсумовує людське життя, а Біблія прямо каже, що треба робити, щоб уникнути сумного фіналу життя людського … Через те, певно, люди і не полюбляють Біблію, бо вона викриває усі помилки їхнього життя, і їм не вдасться скинути все це на злий жарт долі. Бо свою долю ми формуємо власними вчинками, які породжують наші звички.
Взагалі, коли заходить мова про звички, зазвичай пригадують шкідливі звички, і до того ж чужі… Про добрі звички загалом у людей не прийнято говорити, хіба що про добрі звички своїх дітей, і то часом вигадані чи дуже перебільшені. А щоб говорити про звичку кожної неділі відвідувати богослужіння, щодня читати Біблію, а також щодня присвячувати час для молитви… про це не прийнято згадувати і поготів. Начебто – це поганий тон декларувати свою віру в Бога, яка, зауважте, підкріплена реальними справами, а не «ефемерною вірою в душі», тобто нічим.
А що вже говорити про звичку у всьому довіряти Господові, покладатися на Нього в усіх справах свого життя і зайвий раз не турбуватися? Між іншим, Він сам до цього закликає: «Не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот» (Мф. 6:34). Тут, певно, без коментарів.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Сила звички