«Грішно, щоб люди прив’язувалися до мене, навіть якщо вони це роблять з радістю і з доброї волі. Я обдурив би тих, у кому зародив би таке бажання, бо я не можу бути метою для людей, і мені нічого їм дати… бо їм слід витрачати своє життя і труди на догоджання Богові або Його пошуки» (Б. Паскаль, «Думки»).
З цими словами не завадило б ознайомитися усім пасторам. Одному для профілактики, другому, щоб пригальмувати і переосмислити свою роль у церкві і взаємні стосунки з людьми. Хоча тим, хто займається прив’язкою людей до себе, кому така прихильність приємна, Паскаль буде не зрозумілий і не прийнятий. Якщо на таких людей не діє авторитет і приклад Апостола Павла, то французький геній напевно вистрілить вхолосту.
