Дорогою додому Ведмідь знайшов три гриби.
Горностай страшенно зрадів.
Він добряче підсмажив гриби, від душі приправив їх сіллю й перцем і протушкував з петрушкою в глибокій сковороді.
Ведмідь заходився ділити:
«Один гриб тобі, один гриб – мені. І ще один – мені. Так буде справедливо. Я – великий, тож маю багато їсти».
Горностай не погодився. «Один гриб мені, один гриб – тобі і ще один – мені. Так буде справедливо! Я – малий, і мені ще рости треба!»
«Один – тобі, два – мені. Це справедливо, бо це я гриби знайшов».
«Ні, це зовсім не справедливо! Ти їх мені приніс! І я зробив усю роботу. Я гриби почистив, добряче їх підсмажив, і від душі приправив, і протушкував у глибокій сковороді. З петрушкою!»
«Але за моїм рецептом! І це я на стіл накривав! І це я люблю гриби набагато більше, ніж ти!»
«Гриби – це МОЯ найулюбленіша страва! І я дуже голодний. Послухай-но, як у мене в животі бурчить!»
«Стривай! Я набагато більший за тебе! Тому й мій голод набагато сильніший за твій! Мій живіт бурчав цілий день і вже охрип!»
«А я перший сказав, що в мене в животі бурчить!»
«Але я перший хотів узяти гриб!»
«Тобі буде на користь не з’їсти один грибочок!»
«Так багато грибів шкідливо для малого Горностая!»
«Для великого Ведмедя – теж! »
«Усе, ГОДІ! Два – мені, один – тобі, і крапка!»
«Якщо так, ти мені більше не друг!»
Ведмідь і Горностай були обурені. Вони кричали: «Нахаба!», «Як він посмів?!», «Він просто вкрав наш гриб!»
Та потім вони побажали один одному смачного. Гриби смакували чудово.
Був навіть десерт.
«Суниці! – вигукнув ведмідь. – Моя найулюбленіша страва!»
Горностай заходився ділити…
***
«Братолюбство нехай пробуває між вами…» (Євр. 13:1)
