Чіп і Чоп сиділи на виступі скелі. Обидва горобчики розкуйовдили пір’я, щоб не підпустити до себе вечірнього холоду.
– Ти впевнений, що не безпечне місце для ночівлі? – запитав Чіп.
– Я впевнений, – відповів Чоп. – Ніхто не прийде до гробу посеред ночі.
– Ми-и-и будемо ночувати в гробі? – запитав Чіп. – Це місце для мертвих людей, чи не так?
– Так, – відповів Чоп. – Але це новий гріб, і його ніколи ще не використовували. Йосип, багата людина з Ариматеї, зробив його. Він здоровий, і йому цей гріб не знадобиться ще довго.
– О, це гарна новина! – вигукнув Чіп.
Обидва горобчики пригорнулися до наскального виступу й незабаром міцно заснули.
Раптово темрява склепу поступилася мерехтінню смолоскипів. Чіп і Чоп відразу ж прокинулися й стали з побоюванням спостерігати, як печера заповнювалася людьми.
Йосип, багата людина, якому належав цей склеп, сказав:
– Це мій гріб. Я вирізав його в скелі для себе, але тепер нам потрібно поховати Ісуса, Сина Божого.
Багато хто з людей плакали, а Йосип продовжив:
– Я молюся, щоб цей гріб став гідною могилою для Ісуса.
Чоп прошепотів:
– Вони прибили цвяхами Ісуса, Сина Божого, до хреста сьогодні. Він помер на хресті.
– Чому люди вбили Його? – запитав Чіп.
– Вони не вірили, що він був Сином Божим, – відповів Чоп.
Йосип і його вбиті горем друзі поклали тіло Ісуса на холодну підлогу склепу.
Вони загорнули тіло Ісуса з голови до ніг у пелени із льняної тканини. Коли люди пішли, у склепі знову стало темно.
Раптом пролунав голосний стукіт. Це був звук удару каменю об камінь.
– Вони притулили камінь до входу! – зойкнув Чіп. – Ми – пастці. У печері з тілом Ісуса!
Горобчики перелякалися, що ніколи більше не побачать денного світла.
Горобчики спали, коли яскраве світло заповнило могилу.
– Прокинься, Чопе! – видихнув Чіп. – Дивися, світло яскравіше, ніж удень, але ж камінь не відвалений.
Чоп, примружившись, запитав із подивом:
– Звідки ж це світло?
Світло, здавалося, не мало джерела. Воно заповнювало склеп, і навіть найглибші тріщини в стінах гробу купалися у світлі.
– Дивися! – видихнув Чоп. – Ісус сидить, а льняні пелени спали з Нього. Він живий!
– Він воскрес із мертвих! – вигукнув Чіп.
Протягом декількох хвилин горобці мовчки спостерігали, і були вкрай здивовані побаченим.
– Хто ці двоє чоловіків, які поруч із Ним? – запитав Чіп. – І як вони потрапили сюди?
– Я думаю, це ангели, послані від Бога, щоб допомогти Ісусові, – вигукнув Чоп. – Запечатаний гріб не може зупинити ангелів.
– Дивно! – защебетали горобці.
– І світло – від Божої присутності, – прошепотів Чіп. – Ось чому так світло – сяйво заповнює навіть найтемніші закутки.
Ісус підвівся, і горобчики побачили Його обличчя вперше. Це було обличчя, сповнене миру, радості й любові.
Глянувши на горобчиків, які заночували в склепі, Ісус сказав:
– Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця (Мт. 10:29).
Після цього Він і двоє ангелів зникли.
– Куди вони поділися? – вигукнув Чоп.
– Камінь усе ще біля входу до гробу! – додав Чіп. – Як же вони вийшли?
Тоді Чоп сказав:
– Ісус розповідав, що Він помре і третього дня воскресне, тож ми бачили, як Він воскрес. Він помер за гріхи всіх людей. А тепер, якщо люди будуть вірити в Ісуса, то, коли вмруть, будуть жити з Ним вічно на небесах, – продовжував горобець.
– Нічого собі, – видихнув Чіп. – Тільки подумай: вічно жити з Богом!
Раптом Чіп закричав:
– Але тепер ми в пастці в склепі!
– Та ж це тимчасово, Чіпе… – заспокоював Чоп. – Ісус тільки що сказав нам: Батько Його знає все про нас. Він навіть знає, коли ми падаємо на землю.
– Тоді Він повинен знати, що ми опинилися в пастці, – вигукнув Чіп. – Він врятує нас!
– Ми повинні вірити, – долав Чоп.
Аж ось земля здригнулася, і шматочки каменю посипалися на підлогу склепу
– Землетрус! – вигукнув Чіп.
Камінь, що закривав вхід до гробу, здригнувся й повільно відвалився.
– Вхід відкритий! – повеселішали горобці. Вони вилетіли й приземлилися біля входу.
Чіп запитав:
– А що, це через землетрус камінь відкотився?
– Ні, – відповів Чоп. – Ангел відсунув його.
У той час кілька жінок підійшли до печери, і ангел сказав їм:
– Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп’ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він (Мф. 28:5-6).
Горобчики полетіли й вмостилися на галузках дерева. Тут вони провели день, думаючи про все те, що тільки-но побачили.
Нарешті ближче до вечора Чоп мовив:
– Цікаво, скільки людей насправді розуміють, що трапилося сьогодні?
– Ті, хто розуміє, змінять своє життя, – сказав Чіп.
– Авжеж!
Нарешті Чоп розправив крила. Він сказав:
– Майже вечір. Ми повинні знайти нове місце для ночівлі.
– Ти маєш рацію, Чопе, але цього разу давай знайдемо таке місце, де будуть двері й вікна!
Чоп і Чіп полетіли. Проведена в склепі ніч змінила їх назавжди.
Чи змінився ти, довідавшись про те, що вони побачили?
