– Хто-небудь може мені пояснити, що тут відбувається? – голос, який промовив ці слова, був настільки гучним і дзвінким, що всі квіти стрепенулися й почали озиратися.
– Хто це сказав?
– Це запитання поставив я, – відповів Тюльпан, піднявши вгору листок.
– Звідки ця квітка? – загомоніли мешканці Саду. – Подивіться, який він гарний і свіжий, а які в нього яскраві пелюстки! Такими самими були й ми, коли жили під тиранією Садівника.
Херувим побачив, що розмова набирає небажаного напрямку й закликав усіх до тиші.
– Вітаю тебе, поважна квітко, у Великому Саду. Мабуть, твоє насіння занесло сюди вітром, і ти не знаєш, що тут у нас відбувається. Так ось, ти потрапив сюди в прекрасний час, час боротьби за свободу та гідність квітів, які тут проживають. Сподіваюся, ти приєднаєшся до нас, і незабаром усі ми разом відсвяткуємо славну перемогу й розпочнемо будувати нове щасливе майбутнє для всіх квітів. Мене звати Херувим, квіти обрали мене своїм керівником і присвоїли почесне звання Старшого Брата.
Тюльпан нічого не відповів Херувиму, але підняв листя вгору і прокричав так голосно, щоб було чутно в усіх кінцях Саду.
– Вислухайте мене, квіти! Слухайте уважно, бо від цього залежить ваше життя.
Усі квіти повернулися на його голос і прислухались.
– Я розповім вам притчу. Якось бджола заслухалася співучих птахів, і їй стало сумно від того, що вона сама не птах і не вміє співати. Так їй цього захотілося, що вона сіла на гілку серед птахів і почала співати, як уміла. Але виходило тільки «жжжж»! Птахи побачили її та сказали: «Що це ти собі надумала, бджоло? Ти хочеш, щоб ми залишили тебе дзижчати на гілці, а самі вирушили збирати мед? Ми служимо світу співом, а ти – медом. Повертайся до свого заняття».
– Ха-ха-ха! – дуже щиро й весело засміялися квіти вперше за довгий час. – Бджола захотіла стати птахом! Це ж треба таке придумати!
– Розповім вам іще одну притчу! Одна маленька квітка найбільше на світі любила вранці вмиватися росою, дуже вже їй подобалося бути чистою.
– Усі квіти це люблять, – загомоніли слухачі.
– І їй хотілося вмиватися багато разів на день, – продовжував Тюльпан, – але роса з’являлася тільки вранці. Квітка настільки засмутилася, що образилася на росу і зовсім перестала вмиватися, щоб її провчити. Із тих пір вона завжди була брудною.
– Ха-ха-ха! О-хо-хо! – сміх у Саду перейшов у справжній регіт.
Херувим занервував, відчувши щось недобре, спробував було взяти ситуацію під свій контроль і навіть почав щось говорити, але зупинити Тюльпана, до якого була прикута увага всіх квітів, він уже не міг.
– Тепер ви дайте мені відповідь, квіти, – продовжував Тюльпан, – у чому причина вашого повстання?
– Садівник має нас за ніщо! Він робить у Саду все, що хоче, і нікого не питає! Йому все одно, чого ми хочемо! – наввипередки закричали квіти.
– А чого ви хочете? Вам не подобається Сад?
– Подобається, але ми хочемо, щоб із нашою думкою рахувалися! – гордо відповів Гладіолус. – Інакше це не свобода, а ми хочемо бути вільними!
– Тобі подобається сонце? – запитав Тюльпан.
– Звісно!
– А роса і дощик?
– Дуже подобаються!
– Сонце ж не питає тебе, коли йому сходити! Ні роса, ні дощ не питають тебе, коли їм випадати! Що ж, вони позбавили тебе свободи?
Гладіолуса настільки вразили ці ідеї, що він нічого не міг відповісти. Та й інші квіти мовчали, і не лише квіти – весь Сад так затих, що тишу порушували одні Могутні струмки, які не могли зупинитися.
– Поставлю тобі ще одне запитання, – продовжував Тюльпан. – Ти народився Гладіолусом, але ж тебе ніхто не питав, ким ти хочеш бути? А може, ти хотів бути Лілією? А ось ромашки хотіли б бути дубами? – додав він, кивнувши ромашкам. – Де ж ваша свобода, якщо ви не можете бути ким завгодно? Кому за це оголошувати бойкот? Хіба що самим собі!
– Хто ти? – отямився нарешті з подиву Гладіолус. – Звідки в тебе така мудрість і що ти хочеш нам сказати?
– Мене звати Тюльпан, і я виріс у домі Садівника.
– У домі Садівника? Ох! – по Саду пронеслося тяжке зітхання, в якому було і здивування, і цікавість, і надія.
– Зрада, зрада! – закричав Херувим. – Негайно закрийте бутони! Гладіолусе, Нарцисе – до зброї, Розо – співай гімн!
- Прагнімо, браття, до свободи!
- Стебло до стебла, листок до листка…
Херувим озирнувся і побачив, що гімн підхопив тільки Нарцис і кілька особливо відданих йому молодих квітів.
– Гладіолусе, чому ти мовчиш? Негайно накажи квітам закрити бутони! Ви що, не розумієте, що це шпигун Садівника і він хоче повернути нас у рабство! Адже ми майже перемогли! Схаменіться, квіти!
– Ви майже перемогли самі себе! – із сумом відповів Тюльпан. – Ще трохи і славетний Великий Сад перетвориться на Велике Кладовище квітів. Якщо ви негайно не розкаєтесь у своїй гордості й дурості та не розкриєте бутони Садівникові, щоб Він міг вас вилікувати, – то всі як один загинете!
Квіти мовчали, понуривши бутони.
– Дайте мені відповідь іще на одне запитання. Як дітям бути мудрими, якщо вони тільки нещодавно прийшли у світ і ще не розуміють, як він улаштований?
– Мудрість для дітей полягає в слухняності батькам, – відповідали квіти, – це ж усім зрозуміло!
– Але ж ви теж нічого не знаєте ні про сонце, ні про росу, ні навіть про власне насіння! Хіба ви знаєте, як улаштовано світ? Та що там світ, хоча б цей Сад?
– Мабуть, ні, – неохоче відповідали квіти.
– А якщо мудрість для дітей полягає в слухняності батькам, то в чому ж тоді полягає мудрість для квітів?
– Не знаємо, – відповідали квіти.
– А я знаю! Вона полягає в слухняності Садівникові.
– Але як ми подивимося Садівникові в очі? – злякано закричали квіти. – Адже ми проти нього повстали! Тепер він гнівається на нас.
– Садівник не гнівається, він сумує за вами! Він вас любить! Він створив цей прекрасний сад! Якби не він, то нікого з вас тут не було б, і не тільки вас, але й дерев, і Могутніх струмків, і всього іншого. Невже ви не бачите, як схожі на ту бджолу з притчі, над якою так сміялися, і на ту квітку, яка облишила вмиватися? Зрозумійте ж, квіти, ваша свобода не полягає в тому, щоб управляти сонцем, росою або Садівником. Її суть у тому, щоб керувати собою. Зараз ваше коріння переповнене гордістю, злістю і страхом, які вас руйнують, тому позбавтеся їх і наповніться розкаянням і добротою, які зцілять вас.
