У Саду повисла важка, гнітюча тиша.
– Я, – зібравши сили, якомога голосніше сказав Гладіолус, – перший розкаюсь і розкрию бутон Садівникові. Це я в усьому винен! Я перший повірив Херувиму і допоміг йому підбурити всі квіти на повстання. Пробачте мені, квіти, я був дурнем і гордієм.
Що тут почалося!
Усі квіти заплакали й закричали.
– Ні, ні! Не лише ти, Гладіолусе! Ми всі винні! Нам усім сподобалася його ідея!
Цієї миті до Саду ввійшов Садівник, але тепер бутон закрив тільки Херувим і кілька наближених до нього квітів.
А Садівник тим часом почав обійматися зі своїми квітами.
– Пробач нам, Садівнику, – плакали квіти. – Вилікуй нас, будь ласка!
Квіти наче прокинулися від довгого важкого сну.
– Якими ж нерозумними ми були! Навіть не віриться, що це ми зробили!
Тим часом Садівник уже оглядав квіти, щоб зрозуміти, як їх вилікувати. Він обійшов увесь Сад і дуже уважно оглянув кожну квітку, а потім якось сумно похитав головою та підійшов до Тюльпана.
– Усі квіти в Саду невиліковно хворі, – із сумом сказав Садівник.
– Але невже їм ніяк не можна допомогти? – скрикнув засмучений Тюльпан.
– Є тільки один засіб, але допомогти їм знову ж таки зможеш тільки ти!
– Що це за засіб? Я на все готовий!
– Не поспішай, поки не дізнаєшся, що це. Тобі буде нелегко на це погодитися. Щоб їх вилікувати, потрібен сік абсолютно здорової квітки. Допомогти їм зможе тільки твій сік, Тюльпане, але заради цього мені доведеться тебе зрізати.
– І я більше ніколи тебе не побачу?
Садівник погладив Тюльпана по бутону.
– Ну що ти! Твоя цибулина залишиться в землі, і за кілька днів ти проростеш знову, але тобі буде дуже боляче і страшно. Отож обміркуй мою пропозицію наразі…
Садівник продовжив оглядати квіти, залишивши Тюльпана наодинці зі своїми думками.
«Як страшно, – замислився Тюльпан. – Напевно, біль можна витерпіти, але втратити свідомість, коли весь світ для тебе зникне! Поринути в темряву… Навіть на якийсь час… Жах! – Але тут йому спала інша думка. – Якщо я не наважуся померти на певний час, то всі квіти помруть назавжди! Більше міркувати нема про що! Доведеться все перетерпіти!»
Коли Садівник повернувся до Тюльпана, той зовсім знесилився від переживань.
– Я прийняв рішення, Садівнику! Роби ліки!
Садівник зітхнув, наче набираючись сил, і зі сльозами на очах узявся за справу.
Він зрізав Тюльпана, зробив ліки й почав лікувати квіти.
Завдяки соку Тюльпана всі квіти дуже швидко почали видужувати. Тільки Херувим, Нарцис і ще кілька квітів не розкрили бутони. Вони так і стояли, засихаючи. Коли вони зовсім засохли, Садівник спалив їх, щоб вони не поширювали хворобу. А Великий Сад почав повертатися до колишнього радісного життя.
* * *
І ось за кілька днів, коли квіти, як зазвичай, на світанку розкрили бутони, вони раптом побачили того самого Тюльпана. Він стояв, радісно усміхаючись сонцю, квітам і всьому прекрасному, що є на світі.
– Ура! – закричали квіти. – Тюльпан знову з нами, у наших стеблах тече його сік, тепер ми справжні брати і нас більше ніхто не розлучить. Хай живе Садівник! Хай живе Тюльпан! Мир вам, квіти!
Тоді і було написано Стародавню книгу квітів. Її написали Садівник і Тюльпан, щоб усі нові квіти, які з’являються у Великому Саду, на прикладі Херувима й Тюльпана розуміли, що таке справжня любов. Херувим був готовий пожертвувати життям усіх квітів, щоб зберегти свою владу, а Тюльпан пожертвував власним життям, аби врятувати квіти. І свобода аж ніяк не означає, що ти робиш усе, що тобі заманеться. Справжня свобода полягає в тому, щоб бажати того, що є правильним, добрим і доцільним!
