«Отче наш, що єси на небесах!», – такими словами Ісус почав Свою настанову про молитву. Учні слухали молитву Ісуса. Вони були зворушені. У молитвах Ісуса відчувалася сила і глибока близькість, переконаність і радість.
Вони звучали спонтанно, природно… у них не було нічого спільного з формальною, пихатою декламацією.
Хотілося б мені знати… чи вселяє моє моління в серця інших жадання молитви?
Моя мати навчила мене безлічі речей, але ніщо так не вплинуло на мене, ніж сила і пристрасність її молитов.
Уся Біблія повністю є молитовником.
У ній містяться молитви Мойсея, Давида, Ісаї, Даниїла, митаря, вмираючого розбійника і апостола Павла.
Вам не вистачить і життя для вивчення молитов, належних умов і порядку їх проведення. Адже еталон молитви – це зразок, який Ісус дав Своїм учням.
Щоб пробудити цікавість читача до серії «Молитва Господня», поглянемо на молитву в усій її повноті, перш ніж зосередитися на вступній промові.
У молитві є присутніми сім прохань: три з них – це прохання Господа про повагу, послух і самовладання. І тільки тоді прохання про їжу і земні блага. І, нарешті, три прохання: про прощення, чистоту і позбавлення від лукавого.
- Таким чином, істинна молитва смиренна.
- Істинна молитва безкорислива.
- Істинна молитва охоплює собою весь світ.
- Істинна молитва славить Бога і прагне збагнути Божу волю.
Усі займенники повинні мати форму множини: егоїстична душа, що возносить Молитву Господню, лицемірна.
Моє прохання про хліб насущний охоплює навіть жертв голоду Судану і Бангладеш.
Моє прохання про прощення охоплює навіть ворогів моїх, що обдурили мене.
Богослов’я подібної молитви є глибоким. Двома словами Ісус розповідає нам так багато про Бога.
Він існує… Він є Отець… Він на небесах… і Він є в кожній людській істоті.
Зверніть увагу! Ісус не дає нам переліку доказів існування Бога. Оспорювати Його існування – марна трата часу. Наше існування – доказ Його існування. «Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь» (Пс. 18:2).
Отже, Ісус припускає, що кожен смертний знає, що Бог дійсно існує.
І Ісус дає Ім’я Творцю землі і небес… ім’я, повне сердечного тепла і любові, – Отець… наш Отець. І якщо Він – наш Отець, отже, ми – брати… незалежно від кольору шкіри або мови, або здібностей, або віку, або статусу. Індіанець, азіат, афроамериканець, європеєць… усі ми – сини одного Отця і усі ми – брати і сестри єдиної сім’ї!
«Отець» – особливе слово. Ваш отець дав Вам життя і їжу, водійство і любов. Це істина земних батьків, які заслуговують на своє ім’я. Наскільки ж сильна ця істина для Небесного Отця?
І отець передає нам саме своє єство… «Який отець, такий і син». Ви наслідуєте його генетичний код. Його кров тече Вашими венами.
Таким чином, Ісус передає нам таку велику кількість знань про Бога, вимовляючи лише одне слово.
- Він – не знеособлена сила.
- Він – не далекий і незбагненний.
- Він – не інтелектуальний концепт або розумова конструкція людини.
- Його не можна плутати з тим, що Він створив.
- Він – не людина вгорі!
- Він має особу, він пізнаваний, люблячий, чуйний, і як люблячий «отець милує дітей, так милує Господь тих, що бояться Його» (Пс. 102:13).
Десятки проповідей полягають у цих двох словах: «Наш Отець».
Вони немов кричать нам про те, що усі ми – сім’я… ми не сироти… нас усіх охоплюють безмежні руки… у нас усіх є груди, до яких можна пригорнутися… і Благодійник, що дивиться на нас з ніжністю і теплом.
На жаль, ми живемо у світі, де є багато батьків, які не виконують своїх зобов’язань; батьків, схильних до алкоголізму; батьків, які жорстоко поводяться з дітьми; батьків, які покинули сім’ї.
Якщо у Вас такий отець, я сподіваюся, Ви не станете переносити Вашу образу на Вашого Небесного отця. Ісус хотів би, щоб ми знали, що Він любить нас вічною любов’ю і дарував благодать Своїм дітям.
Зрозуміло, Ви можете рости і жити усе своє життя, не знаючи свого земного отця.
Я провів сотні похоронів і дізнався, що існують сім’ї, які розпалися, де діти впродовж багатьох років не бачили своїх батьків або взагалі ніколи з ними не зустрічалися. Жодних контактів… чи простої різдвяної листівки.
Як сумно! Стосунків, які мають бути сердечними, щасливими і служити опорою… не існує взагалі! Як це сумно!
Чи знаєте Ви, що десятки тисяч людей живуть так само, забувши про Небесного Отця? Ні контактів… ні спілкування… ні дружніх взаємин. Ніяких моментів близькості. Жодних слів любові. Жодних ніжних обіймів.
У мене три сини і дві дочки. Якщо хтось з моїх дітей вирішить більше не спілкуватися зі мною, моє серце буде розбито. І я впевнений, що коли хтось з нас вирішує не впускати Бога у своє життя, це розбиває Йому серце!
Отже, Бог є Отець… Дарувальник життя і любові… і всякої благодаті. Наш Благодійник… наш Спаситель. Бог всякого милосердя і розради.
Саме такому Богу Ісус учив нас молитися.
Днями я спостерігав за тим, як мій онук дивиться на свого маленького синочка… і я бачив радість і гордість у його очах.
Дорогий друже, саме так Господь дивиться на Вас! І саме тому він жадає почути Вашу молитву!
Ісус наказав вимовляти під час молитви слова: «Отче наш, що єси на небесах».
- Про те, що Він – наш Отець, свідчить Його доброта.
- Про те, що Він на Небесах… свідчить Його велич.
- Він царює. Він панує над усім. «Безсмертний, незримий, всезнаючий Бог».
- Ангели поспішають виконати Його накази. Вітри і хвилі коряться Йому.
- Бог мешкає у вічності. Небеса небес не вміщують Його.
- Небеса – престол Його, і земля – підніжжя ніг Його.
- Уся земля і що наповнює її – Його.
- Для Бога нічого немає неможливого.
«Моліться ж так», – сказав Ісус: «Отче наш, що єси на небесах».
Двері Господні завжди відкриті… усі ми – бажані гості… адже ми – одна сім’я.
Він – наш Отець… а ми – Його діти, створені і врятовані Їм… отже, Він не відвернеться від нас.
Він на небесах … отже, Він панує над усім і здатен послати нам рясно благодаті.
Сонце світить за Його велінням, і ті, які вірять у Нього, ні в чому не матимуть потреби.
Чи молитеся ви? Чи Ви уявляли, що в нашому домі – Всесвіті – немає Господа? Немає вух, щоб почути Вас, і рук, щоб врятувати? Молитва – це спілкування з Отцем.
