Ісус, похитуючись під вагою хреста, якого Йому наказали нести, поволі йшов за межі міста, до місця, що називалося Голгофа.
Натовп щоразу здригався, коли молоток ударяв по головці цвяха, прибиваючи руки й ноги Ісуса до хреста. Потім Його хреста підняли й поставили поміж хрестами двох розбійників, засуджених того ж дня. Силуети трьох хрестів на вершині пагорба різко виділялися на тлі неба.
Пилат наказав прибити до хреста табличку з написом: «Ісус із Назарета, Цар Юдейський». Юдейські провідники питали в Ісуса, чому Він не рятує Себе, як рятував інших. Тим часом солдати кидали жереб, щоб поділити одяг Ісуса.
Неподалік стояли жінки, що йшли за Ісусом від самого міста. Ісусова мати теж була там. Вона багато думала про свого Сина з того часу, як їй явився ангел ще перед Його народженням. Тепер Ісус дивився на Свою матір із хреста. Потім Він звернувся до Свого учня Івана й попросив дбати про неї, як про свою матір.
Нарешті Ісус вигукнув: «Звершилося!»
І все скінчилося. Натовп почав розходитися, жалкуючи, що Ісус помер.
Згодом, до настання темряви, Йосип Ариматейський зняв Ісусове тіло з хреста. Обгорнувши Його в лляну тканину, відніс до гробу, який приготував для власного поховання. Потім вхід до гробу закрили величезним каменем.
