Рада спробувала піймати Ісуса на слові, щоб звинуватити Його. Але не досягнувши успіху, вони перекрутили Ісусові слова й повели Його до римського правителя Пилата.
Пилат допитав Ісуса, але не знайшов за Ним жодного злочину. Коли він довідався, що Ісус із Галилеї, то передав цю справу цареві Іроду, який тоді перебував в Єрусалимі.
Ірод хотів, щоб Ісус вчинив якесь диво, але Ісус нічого не робив, навіть не відповідав на Іродові запитання. Члени ради звинувачували Ісуса в різних злочинах, яких Він не скоював. Нарешті Іродові це набридло, і він відправив Ісуса назад до Пилата.
Тоді священики стали підбурювати натовп на вулиці. Вони кричали, щоб відпустили вбивцю Варавву, а Ісуса розіп’яли. Пилат наказав бити Ісуса батогами.
Солдати одягнули Його в порфіру – червоний плащ, а один з них сплів вінок із колючих гілок і надягнув Йому на голову. Вояки знущалися з Ісуса, били й плювали на Нього. Нарешті Пилат вивів Ісуса до натовпу.
«Я не думаю, – промовив він, – що цей Чоловік заслуговує на смерть».
Але натовп був розлючений. Люди погрожували Пилату, що коли той відпустить Ісуса, то не буде другом кесаря – римського імператора. Це сильно занепокоїло Пилата. Він сів на суддівське місце.
«Ось ваш цар!» – промовив Пилат. Але натовп заревів як одне ціле, щоб той розп’яв Ісуса.
«Чи Царя вашого розіпну?» – запитав Пилат. І, почувши від первосвящеників: «Немає в нас царя, крім кесаря», наказав розіп’яти Ісуса.
