Солдати відразу ж відвели Ісуса до дому первосвященика.
Хоча всі учні розбіглися, Петро повернувся і непомітно пішов за солдатами, тримаючись на віддалі. Він опинився на подвір’ї дому. Там було розкладене багаття і Петро присів погрітися разом з іншими.
Щойно він присів, як з дому вийшла служниця. Вона подивилася на Петра і вигукнула, що бачила його з Ісусом.
«З ким? З Ним? Я Його не знаю», – зам’явся Петро.
Через деякий час інший чоловік пильно поглянув на Петра.
«Ти один з тих, хто постійно ходив з Ним».
«Ні, це не я», – заперечив Петро. Його бентежили ці слова, але він і далі грівся коло вогнища. Трохи згодом озвався ще один чоловік: «Знаєте, я певний, що цей чоловік був з Ісусом. Він говорить так, як говорять у Галилеї».
«Я не знаю, про що ти говориш…», – обурився Петро. І тут заспівав півень. Ісус обернувся й подивився крізь відчинені двері просто Петрові в очі.
У той момент Петро згадав, що сказав йому Ісус на початку ночі. Він знітився. Відвернувся й зі сльозами вибіг із двору. Тим часом настав ранок; на подвір’ї первосвященика зібралися члени ради старійшин і повели Ісуса на допит.
