Після вечері Ісус разом з учнями пішов на Оливну гору. Там Він звернувся до учнів.
«Чи ви знаєте, що сьогодні всі зречетеся Мене?» – запитав. Усі почали заперечувати, переконували, що так не зроблять. Петро навіть заявив, що він ніколи не залишить Ісуса.
«Ти зараз так кажеш, але ще до того, як півень двічі проспіває вранці, ти тричі відречешся від Мене».
Вони прийшли в сад, що звався Гетсиманським. Ісус взяв із Собою Петра, Якова та Івана, а решту просив зачекати. Він зізнався трьом друзям, наскільки Йому було важко. Він знав, що все це – Божий план, але знести це було надзвичайно тяжко.
«Не спіть, пильнуйте тут», – сказав Ісус і далі пішов сам.
У місячному сяйві Ісус молився: «Отче, Я знаю, що Ти можеш змінити те, що має статися, але Я готовий померти, якщо потрібно».
Коли Ісус повернувся, Його друзі спали. Хіба так важко було не спати хоч трохи? Ісус вдруге пішов молитися, потім утретє, але щоразу, коли повертався, Його учні спали.
«Ви й далі спите? Вставайте, час настав. Дивіться, ось іде Мій зрадник».
З-за пагорбу надходив загін солдатів зі списами та мечами Ісус стояв і чекав. Із темряви під світло смолоскипів вийшов Юда. Підійшов до Ісуса, поцілував Його і відійшов.
Це був знак для солдатів. Вони кинулися вперед, щоб заарештувати Ісуса. Він не чинив опору, а всі учні розбіглися.
