На кожного з нас у житті чигають різні випробовування. Не минули вони і царя Давида. І мова тут не про його ганебний вчинок з Вирсавією та Урієм хеттеянином, яким всі звикли йому дорікати. І навіть не про двобій з Голіафом, хоча, чесно кажучи, це було ще те випробовування, а мова про переслідування Давида царем Саулом. І найголовніше, про реакцію Давида, коли Бог двічі давав можливість поквитатися з ним.
Особливо показовий другий випадок, коли все, здавалося б, свідчило про те, що Господь Сам дає Саула в Давидові руки: «І прийшов Давид з Авессою до людей Саулових уночі; і ось, Саул лежить, спить у наметі, і спис його встромлений у землю в головах його; Авенир же і народ лежать довкола нього. Авесса сказав Давиду: віддав Бог нині ворога твого в руки твої; отже, дозволь, я приколю його списом до землі одним ударом і не повторю удару. Але Давид сказав Авессі: не вбивай його; бо хто, піднявши руку на помазаника Господнього, залишиться непокараним? І сказав Давид: живий Господь! нехай уразить його Господь, або прийде день його, і він помре, або піде на війну і загине; мене ж нехай не попустить Господь підняти руку мою на помазаника Господнього; а візьми його спис, що у головах його, і посудину з водою, і підемо до себе. І взяв Давид спис і посудину з водою в головах Саула, і пішли вони до себе; і ніхто не бачив, і ніхто не знав, і ніхто не прокинувся, але усі спали, тому що сон від Господа напав на них» (1Сам. 26:7-12). Зауважте, що Господь наслав міцний сон на Саула і його вояків, і якби хтось вважав, що Господь дав заклятого ворога в його руки, то Давид розумів, що це було лише випробовування Господнє.
І навряд чи царювання Давидове тривало б стільки років, якби він спокусився тієї миті і поквитався б з ворогом. Навіть, якщо б це зробили за нього чужі руки. Але через те і був Давид Божим помазаником, царем Ізраїлевим, що в стратегічних питаннях завжди покладався на Господа. І було б куди краще, якби і в простих житейських питаннях він покладався на Бога теж (це і про вчинок з Вирсавією та Урієм хеттеянином).
Який урок можна отримати з цієї історії, а також з історії глузування Елиава? Що в усьому треба покладатися на Бога Живого і менше покладатися на власний розум або думки оточення: «Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій» (Притчі 3:5). Ясна річ, що багато хто, прочитавши ці рядки, лише знизить плечима, дивуючись, навіщо в черговий раз повторювати прописні істини? Але вся річ у тім, що прописні істини найважче втілювати в житті, і недаремно Біблія стільки уваги і місця приділяє прикладам, які показують до чого призводить дотримання і недотримання саме цих прописних істин.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Прописні істини