Є вражаюча схожість у термінології і практиці хибних служителів і окультних цілителів особливо, коли мова заходить про «родові прокляття». І ті, і другі пропонують «особливі» методики, молитви і ритуали «руйнування» і «зняття» цих проклять.
Вчення про «родові прокляття» – це «християнська» упаковка дуже популярного народного забобону про «пристріт», коріння якого йдуть у магію і окультизм. Якщо сказати коротко, жорстко і безкомпромісно, то вчення про родові прокляття – це і міф, і мерзота перед Богом. Воно суперечить Біблійному розумінню Божого характеру і перекручує суть Євангелія Ісуса Христа. ОТЖЕ.
1 Вчення про «родові прокляття» не засноване на Біблії. На які вірші зазвичай посилаються апологети «родових проклять»?
Вих. 20:5; 34:7: «Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене»; «що зберігає [правду і подає] милість у тисячі родів, Який прощає провину і злочин і гріх, але не залишає без покарання, Який карає провину батьків у дітях і в дітях дітей до третього і четвертого роду».
Чис. 14:18: «Господь довготерпеливий і многомилостивий [і істинний], Який прощає беззаконня і провини [і гріхи], і Який не залишає без покарання, але карає беззаконня батьків на дітях до третього і четвертого роду».
По-перше, у жодному з цих віршів немає слова «прокляття». Скрізь слово – «провина, покарання». У Біблії ніде немає ідеї «автоматичного» прокляття, що накладається з народження на всякого, чий предок у чомусь провинився перед Богом. З Писання БОГ карає за провину батьків «до третього і четвертого роду» – але це покарання поширюється не на усіх, а тільки на тих, хто «ненавидять Його», тобто тих, хто продовжує у своєму житті гріх батьків і хто відчуває ту ж ненависть батьків до Бога.
По-друге. Навіть якщо покарання, яке Бог обіцяє ідолопоклонникам, – це прокляття, то хто з людей посміє зняти прокляття, накладене справедливим Богом? Що загрожує єфрейторові, який робить замах скасувати стягнення, накладене генералом?
По-третє. Слова про покарання дітей за провину батьків не можна застосовувати до віруючих людей! Тут йде мова про покарання невіруючих дітей, які виховані батьками в невірі і залишаються в цій невірі добровільно. Але якщо дитя нечестивого батька навернеться до Бога і любитиме Його, дотримуючи заповіді Божі, то дія Божого покарання тут же припиниться, і почне діяти Боже благословення.
«Навіщо ви вживаєте у землі Ізраїлевій це прислів’я, говорячи: “батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома”? Живу Я! – говорить Господь Бог, – не будуть надалі говорити прислів’я це в Ізраїлі. Бо ось, усі душі – Мої: як душа батька, так і душа сина – Мої: душа, яка згрішає, та помре… Але якщо у кого народився син, який, бачачи всі гріхи батька свого, які він робить, бачить і не робить подібного їм. – то цей не помре за беззаконня батька свого; він буде живий. Ви говорите: “чому ж син не несе провини батька свого?” Тому що син чинить законно і праведно, усіх уставів Моїх дотримується і виконує їх; він буде живий. Душа, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина, правда праведного при ньому і залишається, і беззаконня беззаконного при ньому і залишається. І беззаконник, якщо навернеться від усіх гріхів своїх, які робив, і буде дотримуватися всіх уставів Моїх і чинити законно і праведно, живий буде, не помре» (Єз. 18:3-4,14,17,19).
Цей же принцип Єремія ствердив для часу Нового Завіту, тому ніде в Новому Завіті немає жодного посилання на родове прокляття.
«У ті дні вже не будуть говорити: “батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома”, але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий виноград, у того на зубах і оскома буде. Ось настають дні, – говорить Господь, – коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт» (Єр. 31:29-31).
Для Бога важливий вибір особи! Бог судить людину за її особисті рішення і гріхи, а не за гріх предків. Покарання припиняється в той момент, коли нащадок нечестивого батька навертається до Бога. Для вірних узи і прокляття гріха зняті в момент спасіння. Дія родового прокляття можлива для тих, хто поза Тілом Христовим! У Біблії маса історій про те, як проста віра знищила прокляття без спеціальних ритуалів і служінь руйнування! Так законом було наказано: «Аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Господню, і десяте покоління їхнє не може ввійти в громаду Господню повіки» (Втор. 23:3). Але це прокляття було зняте, щойно Руф моавитянка навернулася до істинного Бога! Руф увійшла до Христового родоводу («родове благословення»), ставши прабабкою царя Давида. Згідно Біблії гріхи і святість батька можуть і впливати, і не впливати на сина:
- Хороший Аса породив хорошого Іосафата.
- Хороший Іосафат породив поганого Іорама.
- Поганий Іорам породив поганого Охозію.
- Поганий Охозія породив хорошого Іоаса, який потім відпав.
- Поганий Манасія, який потім розкаявся, породив поганого Амона.
- Поганий Ахаз породив хорошого Єзекію.
«Батьки не повинні бути карані смертю за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків; кожен повинен бути караним смертю за свій злочин» (Втор. 24:16).
Притча. Були в сім’ї два сини, обидва виросли і один став алкоголіком, а другий – непитущий. Першого сина запитали: – Чому ти п’єш? – Бо мій батько пив. Другого сина запитали: – А ти чому не п’єш? – Бо мій батько пив. Уся справа у виборі людини: життя або смерть, благословення або прокляття?
2 Вчення про «родові прокляття» – знущання над Божим характером
«Руйнівники» «родових проклять» виставляють Бога безвільним і безсилим перед прокляттями, яким Він «вимушений» піддавати людей. А ось ці «руйнівники» на відміну від «слабкого» Бога знімають «руйнівними молитвами» «родові» прокляття. Чи це не карикатура на Бога? Істина ж у тому, що Бог владний прощати усі гріхи, розбиваючи усі наслідки гріха, і може від нашого минулого гріха абсолютно не залишити жодних слідів!
БУДЬ-ЯКІ гріхи і прокляття, що лежать на людині, знімаються смертю Христа, вірою в Якого набувається істинна і повна свобода.
- «Отже, немає нині ніякого осуду тим, котрі у Христі Ісусі живуть не за плоттю, але за духом» (Рим. 8:1).
- «Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними» (Ін. 8:36).
А прибічники «родових проклять» як друзі Іова виставляють Бога дріб’язковим, вередливим, прискіпливим і деспотичним. Їм слід замислитися над грізними словами Бога другу Іова Елифазу: «Горить гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов» (Іов 42:7).
3 Вчення про «родові прокляття» перекручує Євангеліє Христа
Ті, хто лякає вірних «родовими прокляттями», обставляючи ці страхи всякою демагогією про «особливі руйнівні» молитви, – просто профанують Євангеліє Христове (profanatіo – «осквернення святині», спотворення, перекручення, наруга). Профан – осквернитель, паскудник, збоченець.
За вченням профанів – Христос не в змозі відразу звільнити людину від прокляття. Такі профани забивають голови програмами на кшталт «7 (10, 12) кроків до духовної свободи». Євангеліє дає нам тільки програму: «Один крок!» Це крок – до Ісуса Христа!!!
«…І пізнаєте істину, і істина визволить вас. Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними» (Ін.8:32,36).
Писання ясно учить, якщо ви прийняли Христа вірою, то не треба шукати інші додаткові джерела духовного вдосконалення. Досконалість тільки в Христі! Не шукай нічого іншого!
- «Тому‚ як ви прийняли Христа Ісуса Господа, так і ходіть у Ньому, будучи укорінені і утверджені в Ньому та зміцнені у вірі, як ви навчені, збагачуючись у ній із подякою» (Кол. 2:6,7).
- «Він одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються» (Євр. 10:14).
У Христі – звільнення від всяких проклять!
«Христос відкупив нас від прокляття закону, ставши за нас прокляттям (бо написано: “Проклятий усякий, хто висить на дереві”)» (Гал. 3:13).
Шукачі «руйнівників родового прокляття» по суті не вірять Христу і Його Євангелію. Хіба Біблія устрашає людину тим, що Христос прокляне її за те, що її прабабуся заговорювала сусідці «ячмінь» на оці? Прабабуся помре за свій гріх, якщо не покається! А з кожного з нас Бог запитає особисто: чи вірував в Ісуса чи ні? Сіль Євангелія в цьому і міститься: віруй у Христа і будуть тобі суцільні родові благословення! А «родове прокляття» – це мерзота і міф! Та до того ж зруйнований Христом!!!
4 Вчення про «родові прокляття» спокушає людину звалити усю провину за свої проблеми на предків
Головна принадність вчення про родові прокляття для грішника – у можливості самовиправдання, а саме в тому, що виявляється вину за свої гріхи можна звалити на предків.
Вчення про родові прокляття і йому подібні вчення, по суті, заперечують достатність хреста і нівелюють особисті взаємини вірного з Ісусом, породжуючи в ньому залежність від хибних помазанців і «руйнівників». (Так і напрошується риторичне питання: руйнівників ЧОГО?) І ця залежність породжує параною і нескінченні ходіння по різних служіннях у пошуках звільнення, манію переслідування родових проклять. Так людина втрачає думку про Боже всевладдя. Акцент на родовому проклятті не звільняє вірних, а ще більше обтяжує їх. Тяжкі роздуми над питанням – чи лежать витоки наших проблем у попередніх поколіннях? – відводять нас від розуміння істинних причин цих проблем. Важливо усвідомлювати, що Бог владний мати причини допустити покарання і присутність проблем у нашому житті.
«Знаю, що Ти все можеш, і що намір Твій не може бути зупинений» (Іов 42:2).
Важливо знати, що через покаяння і очищення від гріха ми позбавлені від прокляття, хоча можуть залишатися наслідки наших гріхів, але це не прокляття, а Боже покарання, яке дає нам розраду і допомагає краще зрозуміти усю злочинність гріха.
«Ви ще не до крови стояли, проти гріха змагаючись, і забули втішення, яке пропонується вам, як синам: “Сину мій, не нехтуй покаранням Господнім і не сумуй, коли він викриває тебе, бо Господь, кого любить, того карає; б’є кожного сина, якого приймає”. Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як із синами. Бо хіба є який син, якого не карав би батько? Коли залишаєтеся без покарання, для всіх загального, то ви діти незаконні, а не сини. До того ж коли ми, будучи карані плотськими батьками нашими, боялися їх, то чи не значно більше повинні покоритись Отцеві духів, щоб жити? Ті карали нас, як знали, на небагато днів; а Цей – на користь, щоб нам мати участь у святості Його. Кожна кара здається спочатку не радістю, а смутком, але потім навченим через неї дає мирний плід праведности. Отже, зміцніть опущені руки та ослаблені коліна» (Євр. 12:4-12).
«Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться» (Пр. 26:2).
Не треба боятися проклять, наговорів та інших дій нечисті, бо вони не мають над нами сили, якщо ми належимо Христу, чисті перед Богом і перед власним сумлінням!!
Автор: пастор В’ячеслав Тен
