ІІІ. Проблема зла
Прокляття й засудження гріха породжують так звану «проблему зла». Навіть від поверхневого спостерігача не сховається те, що про світ у нинішньому його стані практично неможливо сказати: «Добре воно» (Бут. 1:31). І хоча у світі як і раніше багато дивовижної краси, він переповнений болем, потворністю й бідами – усім тим, що називають «злом».
Зазвичай розрізняють два види зла: моральне й природне. Моральне зло – це гріх (беззаконня), що виникає в серцях істот, що мають свободу волі (людей і занепалих ангелів). Це зло виявляється в гріховних учинках. Наприклад: жадібність, ненависть, егоїзм, обман, злодійство, пожадливість, заздрість. Природне зло (яке називають іноді фізичним злом) – це результат руйнівної дії природних процесів. До природного зла можна віднести генетичні дефекти, хвороби, психічні розлади, голод, страждання і смерть, а також будь-яке явище природи, що спричиняє страждання й смерть – повені, грози, землетруси, смерчі, урагани. Іноді моральне й природне зло присутні в одній події. Наприклад, убивство – це моральне зло, що здійснюється вбивцею. Воно спричиняє природне зло – смерть жертви. Серед інших прикладів можна назвати тортури, зґвалтування, жорстоке поводження з дітьми й іншими членами сім’ї, алкоголізм і наркоманію, що призводять до вроджених вад, ран і смерті.
Ті, хто визнає біблійне вчення про гріх, смерть і прокляття, знають, у чому причина всього цього зла. Але для тих, хто дотримується іншого світогляду, присутність у світі зла є нерозв’язною проблемою – точніше, двома проблемами. Перша пов’язана з походженням конкретних виявів зла: «Чому померла моя дитина?» чи «Чому блискавка потрапила в мого сусіда?» Друга проблема виникає у зв’язку з походженням зла загалом, наприклад: «Чому взагалі люди помирають?», «Чому існують генетичні дефекти?» Питання другого типу й складають основу так званої «проблеми зла».
Чому існування зла є проблемою? Звичайно, зло породжує практичні проблеми, коли ми стикаємося з болем і стражданнями. Але загалом проблема зла носить швидше теоретичний, ніж практичний характер. Проблема полягає в тому, що зло вимагає пояснення у світлі певних уявлень про Бога – зокрема, традиційного християнства. Відповідно до класичного християнського вчення Бог усезнавець, благий і всемогутній. У такому разі виникає питання: як може такий Бог допускати існування зла? На перший погляд здається, що три наступні твердження – «Бог благий», «Бог усемогутній», «зло існує» – не можуть бути водночас справедливими. Як писав Юм, на запитання, які в давнину ставив Епікур, відповідь усе ще не знайдено. «Якщо Він [Бог] бажає запобігти злу, але не може цього зробити, то Він не всесильний. Якщо може, але не хоче, то Він не благий. Якщо ж і може, і хоче, чому зло продовжує існувати?». Який же Бог насправді? Як можна пояснити одночасне існування Бога й існування зла?
На це запитання було запропоновано безліч непереконливих відповідей. Деякі з них неприйнятні, бо суперечать біблійним уявленням про Бога. Інші відкидають усемогутність Бога, пояснюючи, що Він благий і хотів би запобігти злу, але не може. Таке пояснення користується популярністю, підтвердженням чого є книга Гарольда Кушнера (Harold Kushner) «Коли хорошим людям погано» (When Bad Thіngs Happen to Good People), що стала бестселером на початку 1980-х років. Головна думка цієї книги полягає в тому, що хоча Бог благий, Він не всемогутній, тому іноді події у світі виходять з-під Його контролю. Зло тріумфує, і Бог нічого не може з цим удіяти.
Популярність цієї книги свідчить про те, що багатьох влаштовує таке трактування проблеми зла. Але Біблія вчить, що Бог усемогутній, і Йому належить уся влада над світом і людською історією. Тому віруючі, які визнають богонатхненність Біблії, не можуть погодитися з подібними поясненнями проблеми зла.
Деякі намагаються розв’язати проблему зла, стверджуючи, що Бог усемогутній, але не благий. Наприклад, Фредерік Зонтаг (Frederіck Sontag) уважає, що такі події, як Холокост – масове винищення євреїв нацистами, – змушують нас переглянути уявлення про Бога. Він стверджує, що «зникають спрощені уявлення про доброго боженьку», і нам треба «переоцінити наші уявлення про любов». Такий погляд, звичайно ж, повністю суперечить біблійному вченню про благого й люблячого Бога.
Навіть багато віруючих, які визнають авторитет Біблії, пропонують непереконливі пояснення проблеми зла. Наприклад, деякі погоджуються з тим, що Бог усемогутній і благий, але стверджують, що Він нібито дозволяє злу існувати у світі для деяких благих і необхідних цілей. Зокрема, є думка, що Бог заклав зло у всесвіті, щоб створити необхідний контраст усьому хорошому у творінні, інакше ми належно не оцінили б добро. Цінували б ми красу, якби ніколи не бачили нічого потворного? Розуміли б, що таке задоволення, якби ніколи не відчували болю? І таке інше.
У цієї позиції безліч недоліків. По-перше, усі ці міркування умоглядні, бо можливість оцінити світ, в якому не було зла, була тільки в Адама і Єви до гріхопадіння. По-друге, якби навіть цей аргумент пояснював походження природного зла, усе одно залишалася б проблема зла морального. По-третє, і це найголовніше, така позиція суперечить Біблії. Ніде в Писанні не сказано, що Бог «розбавив» світ злом для того, щоб ми належно оцінили Його творіння. Тому це лишень необґрунтовані абстрактні домисли.
Інший дуже поширений, але помилковий погляд полягає в тому, що Бог допускає існування зла у світі заради духовного зростання людини. Прибічники цієї позиції абсолютно справедливо вважають, що Бог бажає, щоб усі люди досягли моральної досконалості. Оскільки моральна досконалість не виникає ex nіhіlo, – то її треба плекати. Розвиток таких чеснот, як терпіння й прощення було б неможливим, якби не було зла. Тому Богу довелося внести у світ зло. Це було Його особисте рішення, необхідне для виконання Його задуму. Відстоюючи цю позицію, Норман Гайслер пише: «Присутність зла – необхідна умова для реалізації морального потенціалу істот, що мають свободу волі».
Проте цю позицію аж ніяк не може визнати правильною. Моральне вдосконалення припускає не необхідність, а можливість зла. Ця можливість закладена у свободі волі, тому спокуси реальні, а подолання спокус сприяє формуванню характеру. Ця позиція має й інші недоліки, які ми тут не розглядаємо.
Найкраща відповідь на проблему зла пов’язана з поняттям свободи волі. Суть цього аргументу полягає в тому, що Бог створив світ, в якому не було ні морального зла, ні природного, і все було «добре воно» (Бут. 1:31). Але Бог створив також істот, наділених вільною волею й здатних обрати моральне зло. Для чого Він їх створив? Біблія не відповідає на це запитання прямо, але з інших доктрин Писання можна дійти висновку, що задум Божий передусім полягав у тому, щоб створити істот, які б любили Його, служили Йому й прославляли Його з власної волі, а не з примусу. Це випливає, наприклад, із того, що перша й головна заповідь наказує любити Бога всім серцем і розумом (Мф. 22:37). Ця заповідь найважливіша; отже, передусім Бог очікує від Свого творіння любові як вияву їхньої вільної волі. Саме тому Він створив їх вільними.
Проте не виключено, що вільні істоти замість любові до Бога можуть виявляти ненависть і непослух. Наділивши творіння свободою волі, Бог ішов на певний ризик. Але Він був готовий до цього заради можливості любові й поклоніння вільних істот. Цим і визначається та міра, якою Бог несе відповідальність за зло: Він відповідає за можливість зла, але не за саме його існування. Він створив вільних істот, які могли вибрати не лише добро, але й зло.
На жаль, створені Богом істоти скористалися свободою волі для скоєння гріха. Унаслідок їх вільного вибору з’явилось усе те зло, яке є у світі – і фізичне, і моральне. Те, що моральне зло виникає в результаті вільного вибору, побачити неважко. З моменту створення ангели й люди мали можливість згрішити, відступити від Бога; деякі ангели й перші люди скористалися цією можливістю в межах, допущених Богом, і моральне зло стало реальністю.
Але в чому причина фізичного зла? Вільна воля пояснює присутність у світі морального зла, але звідки беруться вроджені дефекти, хвороби й смерть? Відповідь на проблему фізичного зла зрештою також зводиться до свободи волі. Фізичне зло присутнє у світі як наслідок гріха, а гріх увійшов у світ унаслідок свободи волі. Проте з цим поясненням треба поводитися обережно. Воно містить важливу істину, яку часто розуміють неправильно. Найкраще сформулювати пояснення так: загалом, усе фізичне зло – це наслідок гріха, але різні види фізичного зла по-різному співвідносяться з гріхом.
Як же фізичне зло пов’язане з моральним злом (гріхом)? Передусім, як уже пояснювалося, гріхопадіння Адама і Єви призвело до того, що весь усесвіт потрапив під владу тління, яке буде переможене лише під час Другого Пришестя Ісуса. Тілесні хвороби й смерть, а також відсутність первинної гармонії між людиною і створеним світом – усе це наслідки прокляття (Бут. 3:16-19; Рим. 5:12-19; 8:18-22). Зло неприродним способом увійшло в саму структуру всесвіту. Цим пояснюється велика частина страждань, із якими ми стикаємося, зокрема вроджені дефекти, хвороби, смерть і навіть стихійні лиха. Усе це відбувається тому, що природа скалічена гріхом, а гріх увійшов до світу в результаті вибору, який зробили перші люди, наділені свободою волі.
У деяких випадках фізичне зло безпосередньо пов’язане з моральним злом. Іноді гріхи самої людини стають причиною її страждань або передчасної смерті. Наприклад, нерозбірливість у статевих зв’язках може призвести до венеричних захворювань, а недотримання правил дорожнього руху – до смерті самого порушника. Але в інших випадках причина страждань – моральне зло, що коїться іншими: наприклад, жорстоке поводження з дітьми, зґвалтування, убивства. У рідких випадках причиною страждань стає зло, яке коїть сатана або демони (див., наприклад, Іов 2:7; Мф. 9:32,33; Лк. 13:11-16). Нарешті, іноді Сам Бог використовує фізичне зло для покарання деяких людей за гріхи. Як приклад можна навести десять кар єгипетських, а також голод і посуху, які Бог насилав на Свій народ (Ам. 4:6-8; Ог. 1:7-11; див. Іов 37:13). Ці страждання – наслідки не звичайних процесів Божого творіння, але реакції Бога на людський гріх.
Отже, ми бачимо, що обидва види зла (моральне й фізичне) – це наслідки вільного вибору людей і деяких ангелів. Вони використали свободу на зло, згрішивши проти Бога. Коли Бог створив світ, у ньому не було зла. Але оскільки створені істоти отримали дар вільної волі, можливість зла існувала від самого початку. І ця можливість стала реальністю.
Проте можна сміливо стверджувати, що в більшості випадків прояви зла у світі спричинені не Богом, але відбуваються в межах Його допускальної волі. Бог поважає відносну незалежність творіння, яка передбачає відносну незалежність і природних процесів, і свободи волі створених істот. Це стосується всього зла, починаючи з першого гріха в еденському саду. Свобода волі, яку Бог дозволяє людині виявити, реальна. Коли людина вибирає зло, Бог допускає його наслідки. Ці наслідки наповнюють чашу страждань людства, і Бог їм не перешкоджає.
Тому, зазнаючи нещастя й страждань, не варто запитувати: «Чому Бог так зі мною вчиняє?» Зазвичай за стражданнями стоїть не Бог, а – прямо чи побічно – дії людей, наділених свободою волі. Наприклад, страждання дитини, що народилася з фізичною вадою, іноді є безпосереднім наслідком того, що мати вживала алкоголь під час вагітності. В інших випадках корінь генетичних дефектів іде набагато глибше – іноді до того моменту, коли світ був зіпсований гріхом Адама.
Ураховуючи те, що Бог усевладний, правильніше запитати: «Чому Бог дозволив цьому статися?» – адже кожна подія наперед відома Богові, Який здатний їй запобігти. Говорячи, що Бог дозволив якійсь події статися, ми маємо на увазі, що Бог міг би запобігти їй, якби захотів, якби в Нього була на те вагома причина. Так, Бог міг би вберегти від того або іншого вродженого дефекту, або нещасного випадку, або хвороби. Коли святий Божий, терплячи незаслужені страждання, запитує: «Чому Бог це допустив?» – це, мабуть, найважче запитання.
Варто зазначити ще дві речі. По-перше, треба пам’ятати, що можливість зла – це ціна вільної волі. Тепер, коли створені істоти зробили зло реальним, назад дороги немає. Бог не може анулювати наслідки кожного з випадків, коли людина вибирає зло, – інакше дії Бога суперечили б Його власному задуму, відповідно до якого Він створив вільних істот. Це – частина тієї ціни, яку ми платимо за свободу і яку Сам Бог платить за те, що створив нас. Коли дитина страждає від невиліковної хвороби і її батьки стоять поруч, убиті горем, невже ми думаємо, що Бог тужить менше, ніж дитина чи батьки? Але Бог вирішив, що за свободу волі варто заплатити стражданням – аж до смерті Сина Божого на хресті. Якщо ми не спроможні осягнути таємниці причин тих або інших страждань, ми можемо, принаймні, утішатися тим, що Бог страждає з нами і що у Своїй мудрості й доброті Він знає: кінцевий результат вартий цих страждань.
По-друге, треба пам’ятати обіцянку Бога про те, що тим, хто любить Його і «покликаним з Його волі, усе сприяє для добра» (Рим. 8:28). Тому навіть ті страждання, які Бог допускає, можуть принести благо тому, хто переживає страждання, і тим, хто навколо нього. Див. Рим. 5:3,4; 2Кор. 1:3-6; Як. 1:2-4.
Можливо, це – одна з причин, чому Бог не завжди відповідає на наші молитви про захист і визволення від зла. Іноді, звичайно ж, Він захищає й визволяє нас. Молитися про це треба завжди. Але іноді Він не втручається й дозволяє стражданням настати або тривати. У цих випадках необхідно вірити, що премудрий Бог передбачив якесь вище благо, що прийде внаслідок страждань. Можливо, ми про нього ніколи не дізнаємося. Зрештою, Бог бачить наше життя в усій його повноті; ми ж бачимо лише його частини – іноді лише найпохмуріші. У таких випадках варто саме довіритися добрості й мудрості Володаря всесвіту.
За матеріалами сайту: https://ukr.bibleapol.study
