Анотація: «Зображення на дверях» – історія американської письменниці А. МакБірні про подію, що насправді сталася в одному з селищ Північної Кореї. Історія розповідає, що означає бути вірним Господеві і носити Його ім’я.
* * *
Чи довірилися ви Господу Ісусу Христу як своєму Спасителю? А чи доводилося вам відстоювати свою віру в Нього, навіть перед загрозою смерті?
Господь не хоче, щоб ми боялися такого випробування. Він обіцяє, що ніколи не дозволить труднощам нашого життя бути більшими, ніж ті сили, які Він нам дає для їх подолання. Він також обіцяє у Своєму Слові, що завжди буде з нами і не залишить нас ні на хвилинку. Він особисто і вірно піклуватиметься про нас у будь-якій важкій ситуації, яку допускає в нашому житті.
Дозвольте розповісти вам правдиву історію про дівчину, якій довелося пережити важке випробування віри в Господа Ісуса Христа.
Це сталося в Північній Кореї. У ті роки при владі були комуністи. Уряд Кореї не визнавав віру в Господа Ісуса, і тому переслідував християн.
В одному із селищ солдатам було наказано знайти усіх, хто підозрювався в тому, що був християнином. Цих людей – а їх було близько двохсот людей – привели в церкву, розташовану в центрі селища і закрили.
Потім солдати винесли зображення Христа з церкви і прибили його цвяхами до вхідних дверей.
Після цього людям оголосили, що кожен з них, виходячи з церкви, має плюнути на зображення Христа. Хто зробить це – буде звільнений, бо ця дія доведе, що він не є християнином. Таким шляхом безбожний уряд намагався виявити тих, хто був істинним християнином.
– Якщо ж ви не плюнете на зображення Христа, – продовжував офіцер, – ви будете розстріляні прямо тут, на місці.
Перший чоловік, виходячи з церкви, постояв певний час перед зображенням і плюнув. Йому наказали стати осторонь і чекати.
Наступна людина, що вийшла з церкви, без якогось коливання також плюнула на зображення. Її поставили поряд з першим.
Третій і четвертий, що вийшли з церкви, плюнули на зображення, і їм теж сказали стати осторонь.
Але після них вийшла дівчина-підліток. Вона зупинилася перед дверима із зображенням і заплакала, а потім вимовила крізь сльози:
– Ісусе, я люблю Тебе і готова померти за Тебе!
Після цього дівчина зробила крок вперед у напрямку до солдатів і зупинилася з піднятою вгору головою. Усі зрозуміли, що вона відмовляється коритися і готова швидше бути убитою заради Христа, ніж відректися від Нього.
Солдати не ворухнулися: ніхто з них не чекав такої віри від такої юної дівчини. Комуністичне вчення також закликало їх до смерті стояти за те, у що вони вірять. Втім, помирати їх закликали заради помилкового вчення, яке опиралося Богові.
Тому, навіть будучи Його супротивниками, солдати високо оцінили віру цієї дівчини. Уперше вони побачили істинну переконаність у християнстві, адже перед ними стояла його представниця, готова віддати своє життя заради Христа, в Якого вірила.
Нарешті, бачачи, що ніхто із солдатів не наважується розстріляти її, заговорив офіцер:
– Ми зрозуміли, що ти готова померти за свою віру. Хоча нас учили боротися проти вашого Бога, ми оцінили ту твердість, яку ти виявила. Уперше ми бачимо істинну християнську віру.
– Тому ти не помреш, – додав він. – І ті, хто залишився в церкві, – теж. Ми не хочемо вбивати тих, хто може навести на нас гнів Божий.
…Таким чином, навіть цей переконаний комуніст і його солдати, яких учили ненавидіти Бога і християн, були глибоко вражені вірою дівчини, що любила Господа Ісуса більше, ніж себе і своє життя.
Так, Господь дивним чином врятував від смерті не лише цю дівчину, але і решту вірних, бо вона встала за Ісуса, коли свою відданість треба було довести не на словах, а на ділі.
Цікаво, змогли б ми так само вірно стояти за Господа Ісуса, як ця дівчина, якби опинилися на її місці?
В усякому разі, нам є над чим замислитися… І про що помолитися…
