Надзвичайно важливо придивитися до себе і розпізнати свої таланти. Тому що Бог дав нам їх не просто так. Він, як хазяїн з притчі, довірив слугам Своє майно і чекає прибуток.
Навіщо ж Господь наділив нас талантами, та ще і такими різноманітними? Відповідь написана в 1Петра 4:10: «Служіть один одному, кожен тим даром, який прийняв, як добрі домоправителі різноманітної благодаті Божої».
Бог дав нам різноманіття дарів, і Він хоче, щоб ми використовували їх не для того щоб стати знаменитими і популярними і навіть не для того, щоб розбагатіти. Він хоче, щоб ми вірно розпоряджалися отриманими уміннями: використовували їх, у першу чергу, для служіння один одному. Одного разу, ми відзвітуємо перед Богом про те, як використовували те, що Він нам довірив. Тому постійно спостерігайте за людьми і «хапайте момент», коли зможете послужити комусь своїми уміннями. Пустити таланти «в оборот» – наша відповідальність.
Талант – це не нагорода, а можливість. Одного разу настане день, коли Бог запитає про те, як ми її використовували. Важлива не кількість умінь, а те, що ти з ними робиш. Слуги хоч і отримали різну кількість грошей, але принесли однаковий прибуток – 100%. Кожен з них старанно працював і повністю використовував свої можливості. Саме цього чекає Господь і від нас.
Що ж Бог говорить про нагороду? Я завжди звертала увагу тільки на фразу: «Гаразд! увійди в радість господаря твого!». Коли, готуючи урок для недільної школи, я поглиблено вивчила цю історію, результат мене спочатку навіть трохи засмутив. Це було перше і єдине одкровення, яке мені не сподобалося. Бо я мріяла про те, як нарешті відпочиватиму після того, як закінчу багаторічний проект, який займав практично весь мій час.
Виявляється, нагорода полягала не лише в «заходь, веселися», але і в «ти був вірний мені в малому, і я доручу тобі важливішу справу» (Матфея 25:21). Нагородою за роботу є ще більша робота! Коли я зрозуміла це, у мене тут же вирвалося: «Боже, дякую, не треба нагороди, я не за нагороду працюю, просто так». Зараз смішно, але на той момент я навіть якось засмутилася.
З часом, роздумуючи над цим одкровенням, я зрозуміла, що дійсно, так і виходить: чим більше ти практикуєш, тим більше стаєш майстерним, і відповідно здатен виконувати важливіші завдання. Наприклад, людина приходить працювати в школу. Її відразу не поставлять директором, та вона і «не потягне». Новачок має попрацювати учителем, класним керівником, всіляко виявити себе, напрацювати стаж, пройти «вогонь і мідні труби», стати експертом і тільки потім йому довірять директорську працю. Цей принцип застосований абсолютно до усіх сфер діяльності.
Говорячи «доручу тобі важливішу справу», Бог не має на увазі, що завантажить нас роботою безпросвітно. Він говорить про те, що зможе довірити нам щось важливіше. І так, швидше за все, об’єм роботи збільшиться, але ти вже будеш досвідченим і здатним її виконувати.
Яку ж нагороду отримає слуга, що «закопав» свої таланти? Зверніть увагу, вони в нього були, але він не захотів їх використовувати. Ця людина втратить свої уміння і буде вигнана з Божої присутності. Її нагорода – покарання. Вона покарана не за те, що погана працювала, але за те, що нічого не зробила, навіть не спробувала. Слуга названий негідним не через якісь жахливі вчинки, а через те, що не послужив пану.
Ви запитаєте: «Чому таке жорстоке покарання за те, що людина лише не використала свої уміння?». Бо відповідно до Слова Божого, гріх, це не лише коли ми коїмо щось погане, але також коли не робимо те, що повинні: «Хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх» (Якова 4:17).
Слово «гріх» з грецького αμαρτία – «промах повз мету». Гріх – це невлучання в ціль, невідповідність тому, що запланував Бог.
У Бога є план для нашого життя, Він визначив кінцеву мету, шлях і відповідно до цього дав таланти. Вони допомагають нам рухатися шляхом покликання. Як? Ну, наприклад, якщо Господь не дав вам здатності учити, навряд чи Він закликає вас до вчительського служіння. І навпаки, якщо ви з легкістю опановуєте увагу слухачів, то можна розвиватися у викладацькій діяльності.
Бог не роздає таланти просто так: тобі дам такі, а тобі отакі. Особливі уміння відповідають тому, що Бог запланував для вас. Придивіться до них, вони свого роду вказівники на шляху покликання. У Давида був талант пасти овець, він став чудовим «пастухом» Божого народу. Петро був прекрасним рибалкою і став прекрасним «ловцем людей». Тавифа чудово шила одяг і так само чудово справлялася з практичним служінням.
Якщо людина не використовує свої особливі уміння, отже, вона не рухається шляхом покликання, відповідно вона не виконає своє призначення і схибить повз заплановану Богом мету. Тепер розумієте, чому покарання настільки жорстоке?
На нас, людях лежить величезна відповідальність виконати своє призначення. У більшості випадків, ми не знаємо його відразу, але рухаємося до нього використовуючи таланти-маячки. Бог не вимагає від нас усього і відразу. Спершу визначте свої уміння і почніть служити ними іншим людям. Як мовиться: «Велика дорога починається з одного кроку». Зробіть цей крок, виявіть вірність, займіть активну позицію в справі Божій. І тоді, коли Господь оцінюватиме вашу працю, Він обов’язково скаже бажані слова: «Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого!» (Матфея 25:21).
Отже, давайте підведемо підсумок: Бог дав таланти кожній людині без виключення, для служіння іншим і одного разу ми відзвітуємо перед Ним про те, як це робили.
