Для чого я народився? Для чого живу? Ці чи подібні питання, рано чи пізно ставить собі кожна людина. Іноді люди, проживши усе життя, так і не можуть знайти відповідь, хоча насправді вона проста. Так, це не помилка, відповідь на ці питання дійсно елементарна, її зрозуміти під силу навіть дитині. Причина нерозуміння полягає в тому, що нам властиво усе ускладнювати. Прочитавши цей розділ, ви самі переконаєтеся, наскільки відповідь дійсно проста і лежить на поверхні.
Христовий приклад
Для чого народився Ісус? Для чого Він жив? Сам Ісус відповів на ці питання так: «Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене» (Іоанна 8:42), «Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене» (Іоанна 6:38).
Ісус знав, що в Отця є план, і Він був повністю сконцентрований на тому, щоб виконати його.
Подивіться, що ще Ісус говорив про Себе: «Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох» (Марка 10:45).
Ісус прийшов не лише для того, щоб померти на хресті і подарувати нам спасіння. Він прийшов, щоб служити людям. Навіщо? Для того, щоб таким чином показати Отця. «Хто бачив Мене, той і Отця бачив» (Іоанна 14:9). Це було дуже важливо, бо люди в той час знали Бога як Сущого, Всевишнього, Святого і т. ін., але вони не знали Його, як Отця. Завдання Сина полягало в тому, щоб привести грішників до люблячого Отця, Який прощає.
Ісус прожив життя служіння: день у день зціляв хворих, годував голодних, виганяв бісів, дарував спасіння і давав надію. Усі Його вчинки свідчать про те, що Він був сконцентрований на Богу, а не на Собі.
Наприкінці земного життя в молитві Син звітував перед Отцем: «Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати» (Іоанна 17:4).
У саду Гефсиманському, коли усі сили пекла ополчилися проти Нього, Ісус молився: «Нехай буде воля Твоя» (Матфея 26:42).
Знаходячись на Голгофському хресті, перед тим, як випустити дух, Господь закричав: «Звершилось!» (Іоанна 19:30). Слово «звершилось» з грецького τελέω – закінчувати, тобто Ісус кричав: «Закінчив! Отче, Я закінчив те, для чого Ти послав Мене!». Останнє Христове слово стосувалося виконаної роботи.
Якщо подивитися на Ісусове життя, можна побачити, що воно від початку до кінця «просякнуте» служінням Богові. Він прийшов у світ, щоб виконати волю Отчу і йшов до мети, і не «розпилюючись» на другорядні справи.
Як усе це стосується мене? Як розуміння дій Христових допомагає мені зрозуміти сенс життя? Усе дуже просто. У 1Петра 2:21 написано: «Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його». Тобто для того щоб зрозуміти сенс свого життя треба подивитися на те, до чого прагнув і як жив Ісус. Він свого роду Першопроходець, Який протоптав доріжку, і нам любі мої, більше ніщо не треба вигадувати. Наше завдання не ламати голову над тим, у чому полягає Божа воля, а йти за Христом слід у слід.
Сенс життя кожного християнина
У Біблії написана безліч «слідів», які залишив нам Ісус. Давайте подивимося на два ключових для того, щоб зрозуміти, до чого треба прагнути.
«Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду… Тим прославиться Отець Мій, якщо ви принесете багато плоду і будете Моїми учениками» (Іоанна 15:5,8).
Отець прославляється багатим урожаєм. Я вирощую на балконі помідори. Усі кущики перебувають у рівних умовах: полив, підгодівля, і т. ін. Так от, деякі кущі усипані плодами, щоразу дивлячись на них, моє серце радіє. А деякі «вигнали» пишне бадилля, виглядають красиво, але на них лише декілька помідорчиків. Плід є, але він мало радує мене.
Друзі, ми перед Богом усі в рівних умовах, нехай Він дасть нам мудрості піклуватися не про «пишне бадилля», а про плоди. Господь гідний багатого урожаю, що прославить Його.
Найбільше Ісус хотів прославити Отця. Він вважав це найважливішою справою в земному житті. Як Він прославляв Бога? Щодня працюючи для Нього. Ми роздумуємо, де служити, а Ісус просто йшов туди, де була нужда, і заповнював її. Озирніться на всі боки, подивіться, де є нужда, йдіть і працюйте.
У нас, у дитячому служінні, найбільша проблема полягає в тому, щоб зібрати людей один раз на місяць для служіння в клубі. Це субота, вихідний день, звичайно ж хочеться використовувати його у власних цілях. Бог дає нам багато дітей, і відповідно треба багато служителів. Але коли запрошуєш людей послужити, то виявляється, як у Христовій притчі: один купив поле і терміново має подивитися його, другий купив волів, а в третього дружина молода (Луки 14:15-24). Люди настільки зайняті життєвими турботами, що і послужити ніколи. І головне, сказати нічого, адже причини вагомі.
Я спостерігаю подібну проблему не лише в нас. Епідемія зосередженості на собі, на матеріальному, на відповідності світським стандартам, охопила сьогодні вселенську церкву Божу. Сумно спостерігати за тим, як Божі діти не знаходять часу для того, щоб послужити Отцю.
І на противагу, мене захоплюють вірні люди, в яких завжди знаходиться час для Божої справи. Коли б ти не зателефонував до них, вони «готові до бою», і навіть, якщо щось запланували, не обурюючись, змінюють задумане. Це люди, які шукають можливості, а не причини. Вони ніколи не перебирають: це зроблю, а це ні. Для мене честь працювати з ними. Вони надихають мене. Саме таке ревне ставлення і служіння приносить щедрий плід, що прославляє Господа.
Усі ми молимося: «Отче, вийшли робітників на ниву Свою». Друже, а може годі вже тільки молитися, пора починати діяти? Може ти і є той робітник, якого посилає Бог? Йди туди, де бачиш потребу і принось щедрий плід, який прославить Отця. Це найважливіше до чого прагнув Ісус і до чого повинні прагнути ти і я.
