На якій основі Бог має право займати перше місце в моєму житті? Чому я маю служити Йому?
Причина 1
Відповіді на ці питання ясні і зрозумілі навіть без поглибленого вивчення Писання. По-перше, Бог Суверенний Правитель.
«Хіба не знаєте? хіба ви не чули? хіба вам не говорено було від початку? хіба ви не зрозуміли із основ землі? Він є Той, Який сидить над колом землі, і ті, що живуть на ній, – як сарана перед Ним; Він розпростер небеса, як тонку тканину, і розкинув їх, як намет для житла… До кого ж ви уподібните Мене і з ким порівняєте? – говорить Святий. Зведіть очі ваші на висоту небес і подивіться, хто створив їх? Хто виводить воїнство їх за переліком? Він усіх їх називає на ім’я: через безліч могутности і велику силу у Нього ніщо не вибуває» (Іс. 40:21-22,25-26).
«І благословив я Всевишнього, звеличив і прославив Вічного, Якого володарювання – володарювання вічне, і Якого царство – у роди і роди. І всі, що живуть на землі, нічого не значать; з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і у тих, хто живе на землі; і немає нікого, хто міг би протистояти руці Його і сказати Йому: “що Ти зробив?”» (Дан. 4:31-32).
«Бог наш на небесах і на землі, все, що захотів, створив» (Пс. 113:11).
Він створив нас і має повне право займати перше місце в нашому житті і звичайно ж, встановлювати правила.
Замисліться: Він Творець, а ми – творіння.
«Але нині, Господи, Ти – Отець наш; ми – глина, а Ти – утворитель наш, і всі ми – діло руки Твоєї» (Іс. 64:8). «Чи скаже глина гончару: “що ти робиш?” і твоя справа чи скаже про тебе: “у нього немає рук”?» (Іс. 45:9).
Я люблю рукодільничати. Так от не можу собі уявити, щоб хоч одне з моїх творінь диктувало мені як його оформити і куди поставити. Тільки я, творець, вирішую його долю.
Бог наш Творець. На жаль, я помічаю, що деякі поводяться стосовно Нього, неначе забувають, хто є хто. Вони встановлюють свої «правила гри» і хочуть підпорядкувати їм Бога. До того ж щиро ображаються, коли ця схема не працює. Люди не хочуть «грати за правилами» Творця, Суверенного Правителя, хочуть жити собі на втіху в зоні «комфорту» і отримувати благословення.
Друзі, якщо ви належите до цієї категорії людей, у мене для вас новина: Це Бог встановлює правила і диктує умови гри. Усі, абсолютно усі Його благословення умовні. Навіть спасіння умовне, як би це жорстко не звучало.
«Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Іоанна 3:16).
Для того, щоб отримати спасіння від гріха треба виконати умову: повірити в Ісуса. Бог рятує не усіх, а тільки тих, хто виконає цю умову.
Бог має повне право на деспотичне правління. Деспот – це верховний правитель, що користується необмеженою владою і керує особистим свавіллям (тлумачний словник). Бог має право не зважати на наші бажання і змусити нас чинити за Своєю волею. Але Він не такий! Він Бог взаємин! Він безмірно любить нас, Йому не байдуже, що ми відчуваємо і думаємо.
«Я відкрився тим, що не запитували про Мене; Мене знайшли ті, що не шукали Мене. “Ось Я! ось Я!” – говорив Я народу, який не іменувався ім’ям Моїм. Кожного дня простягав Я руки Мої до народу непокірливого, який ходив шляхом недобрим, за своїми помислами, – до народу, який постійно ображає Мене у лице» (Іс. 65:1-3).
Ми не шукали Бога, ображали Його Своїми діями і жили за своїми правилами. А Він не відвернувся від нас, не згубив. Господь тягнув нас до Себе, простягав руки і промовляв: «Я тут, Я тут». Ця картина не вміщується в моєму розумі. Як таке може бути? Це неможливо зрозуміти. Сльози навертаються на очі щоразу, коли я думаю про те, до якої міри Бог любить нас.
Він міг би винищити грішників і створити Собі нових людей, але ні, Господь любить нас настільки, що «тростини надламаної не переломить, і льону, що димить, не загасить» (Іс. 42:3). «Ми помремо і будемо, як вода, вилита на землю, яку не можна зібрати; але Бог не бажає погубити душу і помишляє, як би не відкинути від Себе і відкинутого» (2Царств 14:14). Уявляєте, Святий Бог роздумує про те, як привернути грішників. Це і є справжня любов.
Він дорожить нами настільки, що щохвилини шепоче в серці: «Не бійся, бо Я з тобою; не знічуйся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї» (Іс. 41:10).
Отець полюбив нас так сильно, що дозволив Своєму Єдиному Синові померти за грішників. Він дивився з Небес на Його нелегке життя і страшні муки на Голгофі. Отцю було до того нестерпне важко, що в якийсь момент Він навіть відвернувся від Своєї Дитини (Марка 15:34). У мене три сини. Змогла б я віддати когось з них на такі моторошні страждання і смерть, щоб звільнити вбивцю, повію чи навіть звичайного лицеміра? Авжеж, ні! А Він зміг, і цим усе сказано.
Син полюбив нас так сильно, що «принизив Себе Самого, прийнявши образ раба» (Флп. 2:7), стати людиною, прожити наше життя, відчути усе, що ми відчуваємо, страждати, спокушатися як ми, і, нарешті, померти ганебною, мученицькою смертю. Син міг би «дати дозвіл» і в ту ж секунду Отець відправив би «більше дванадцяти легіонів Ангелів» Йому на допомогу. Він міг би звернути з цього шляху в будь-який момент, але Він захотів пройти до кінця. У Його стражданнях проявилася любов Бога до тебе і до мене.
«Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:8).
Дух Святий полюбив нас так сильно, що захотів мешкати в нас. Це взагалі немислимо. У Старому Завіті, у житло Бога, Святе Святих, міг входити тільки первосвященик і тільки один раз на рік. Він мав заздалегідь очиститися, принісши жертви за усі свої гріхи і гріхи народу. Ісая, побачивши Господа вигукнув: «Горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, – і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа» (Іс. 6:5). Ми грішники, а «Бог є світло, і немає в Ньому ніякої темряви» (1Ін. 1:5). «Яке спілкування праведности з беззаконням? Що спільного у світла з темрявою?» (2Кор. 6:14). Незважаючи на це Бог сказав: «Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом» (2Кор. 6:16). Святий Дух живе в грішній людині, таке могла зробити тільки любов, і сила цієї любові стає зрозумілою лише тоді, коли ми усвідомлюємо Його святість.
