Присвячення – це набагато більше, ніж обіцянка якісно служити, це обіцянка якісно жити, обіцянка святості. Що це означає?
У всьому чинити свято
«Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно ми поводились серед вас, віруючих» (1Сол. 2:10).
Одного разу, коли мені було 18 років, я була в гостях у друзів, які відвідували дуже строгу церкву. Мені сподобалося уранішнє служіння: хор у класичній чорно-білій гаммі урочисто співав відомі гімни, проповідники щиро розповідали про Бога, панувала тепла атмосфера прийняття і якоїсь особливої чистоти. Увечері прогулюючись вулицями міста, ми зустріли пастора, який їхав машиною. Друзі сказали: «О, пастор вийшов на полювання». Я здивувалася, і вони пояснили, що кожен вечір пастор їздить по місту для того, щоб «ловити» сестер, одягнених у надто короткі спідниці або шорти. Через певний час ми зустріли декількох сестер у ду-у-же коротких спідницях. Як полюбляє казати наш пастор: «Це не спідниці, а широкі пояси». Побачена ситуація шокувала мене і надовго «вибила з колії». Я перший раз зіткнулася з тим, що в церкві можна вести один спосіб життя, а за її межами інший. Приїхавши додому я ще довго не могла заспокоїтися і «перетравити» те, що сталося. Пізніше я пообіцяла Богу, що в моєму житті ніколи не матиме місця подвійний спосіб життя.
Християнство – це не гра, не візуальна картинка, не життя для пастора і служителів. Це наші взаємини з Богом. А Він не терпить нещирості і подвійної гри. Він чекає святості, справедливості і бездоганності не лише в церкві, а навіть у тих місцях, де нас ніхто не бачить. Саме ці три риси повинні стати на чолі особистості присвяченого християнина.
Бути прикладом
«Будь взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті» (1Тим. 4:12).
Сьогодні я все частіше і частіше стикаюся з такою думкою, що перебуває в суспільстві: «Не зважай на усіх, яка різниця, що про тебе думають інші, головне, щоб тобі було добре». Це неправильно, нас має турбувати те, що думають інші люди. Більше того, ми зобов’язані прагнути жити так, щоб вони захотіли наслідувати нас. Павло абсолютно конкретно каже Тимофію, що його мова, спосіб життя, любов, віра і чистота мають бути на такому високому рівні, щоб люди могли і захотіли його наслідувати.
Подумай прямо зараз, чи є ти прикладом? Чи скажуть твої діти, що хочуть мати таку ж сім’ю? Чи захочуть вони передати твою віру своїм дітям? Чи є твоє життя зразком не лише для братів і сестер у церкві, але і для сусідів? Наскільки ти чистий у своєму щоденному ходінні? Присвячення Богові має бути видне в усіх сферах твого життя. Ще раз повторюся: присвячення ставить нам високу планку, але це саме те, що хоче Бог.
Жити гідно Євангелія
«Тільки живіть достойно благовістя Христового» (Флп. 1:27).
Які б обставини не сталися в житті, ми повинні поводитися як діти Божі, чинити гідно Євангелія. Бо люди за нами спостерігають, вони читають нас, як послання від Бога.
«Ви – наше послання, написане у серцях наших, яке пізнають і читають усі люди; ви показуєте собою, що ви – послання Христове…» (2Кор. 3:2-3).
Наше гідне життя має бути євангелієм, Радісною Звісткою, для світу, що гине. Дивлячись на нас люди повинні бачити світло, яке приведе їх до Отця. Вони спостерігають за нами значно більше і ретельніше, ніж ми можемо собі уявити.
Якось ми з чоловіком йшли в церкву на одруження друзів і дорогою зайшли в квітковий магазин. Ми ніяк не могли визначитися, які квіти вибрати, і продавець вирішила нам допомогти. Вона сказала: «На весілля краще узяти ось цей букет» Ми здивувалися: «Звідки ви знаєте, що ми йдемо на весілля, ми ж не говорили про це?». Вона відповіла: «Я багато що про вас знаю». У той момент я зрозуміла, що за нами дійсно спостерігають. Цікаво, що б «прочитала» в нашій поведінці ця жінка, якби ми почали лаятися і сперечатися? Книга нашого життя може або привести людей до Господа, або відвернути їх від Нього. Присвячення Богу обов’язково має стимулювати нас до гідної поведінки за будь-яких обставин.
Віддати своє життя в живу жертву
«Отже, благаю вас, браття: милосердям Божим, представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого» (Рим. 12:1).
Павло благає, прохає нас принести свої життя в жертву Господу. Жертва – це не лише ресурси, наприклад, час, сили або гроші. Це в першу чергу якість.
Подивіться, які критерії Бог визначив для жертви в Старому Завіті: «…Жертва повинна бути без вад, щоб бути угодною Богу» (Лев. 22:21).
Божий вогонь сходив тільки на святу жертву. Сьогодні ми «Як священики, приходимо до Нього не з жертвами убитих тварин, а зі своїм життям як з жертвою духовною» (Коментарі Вільяма МакДональда до Римлян 12:1).
Ось критерії жертви Новозавітної:
«Живіть у любові, як і Христос полюбив нас і віддав Себе за нас у приношення і жертву Богові, на пахощі приємні. А блуд і всяка нечистота та користолюбство не повинні навіть згадуватися у вас, як личить святим. Також лихослів’я, і марнослів’я, і кощунство не пристойні вам, а, навпаки, подяка; бо знайте, що ніякий блудник‚ чи нечистий, чи користолюбець, який є ідолослужителем, не має спадку в Царстві Христа і Бога» (Еф. 5:2-5).
Ісус Христос віддав Себе за Церкву, щоб освятити, «щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями‚ чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна» (Еф. 5:27).
Прокинувшись уранці, попросіть Господа допомогти вам впродовж дня проявляти любов до чоловіка, дружини, дітей, співробітників і навіть ворогів. Бути уважними і обережними, щоб зберегти сексуальну чистоту. Не скупитися і стежити за своєю мовою. Присвячуючи своє життя Богу, ми обов’язково повинні піклуватися про якість жертви. Звичайно ж це не легко, бо ми все ще на землі і в грішному тілі, але треба цього дуже хотіти і до цього прагнути.
