Мойсей і Аарон теж походили з роду Левієвого. Спочатку сімейство Аарона було відокремлене для виконання священицьких обов’язків. А потім усі інші левити були розділені по сімействах, кожне з яких відповідало за певний різновид служіння.
Існує хибна думка, що левити – це тільки співаки і Бог вибрав їх для цілодобового співу в Скинії. До речі, цілодобовий спів був привнесений набагато пізніше, Давидом, який дуже любив славити Господа і знав силу хвали (1Хр. 25:1-7; 9:33; 2Хр. 29:25). Левити були відокремлені від усього народу для того, щоб допомагати священикам у служінні. «Віддав левитів Аарону і синам його із середовища синів Ізраїлевих, щоб вони відправляли служби за синів Ізраїлевих при скинії зібрання» (Числа 8:19). Таким чином, рід Левія – це і є перша команда служителів.
В обов’язки левитів входило:
- Під час переходів розбирати, переносити, встановлювати Скинію і носити усе її начиння (Числа 1:50-51; Числа 4:1-49).
- Служити біля воріт (1Хронік 9:17-18).
- Охороняти ворота дому Господнього (1Хронік 9:19,23).
- Охороняти кімнати і скарби дому Божого (1Хронік 9:26).
- Щоранку відмикати двері дому Божого (1Хронік 9:27).
- Відповідати за речі, якими користувалися при храмовому богослужінні (1Хронік 9:28).
- Піклуватися про начиння і усі речі святилища, а також про відбірне борошно, вино, масло, аромати і пахощі (1Хронік 9:29).
- Пекти хліб для приношень (1Хронік 9:31).
- Піклуватися про священний хліб на кожну суботу (1Хронік 9:32).
- День і ніч прославляти Бога (1Хронік 9:33).
- Дотримувати чистоту усього Святилища (1Хронік 23:28).
- Допомагати священикам під час жертвопринесення (2Хронік 30:16).
- Заколювати пасхальних ягнят замість тих, хто не освятився (2Хронік 30:17).
- Приносити жертви Господові, звершувати перед Ним служіння і благословляти народ (1Хронік 23:13).
- Судити тяжби народу і бути писарями (1Хронік 23:4; 2Хронік 19:8-11).
- Учити народ (2Хронік 35:3; Неємія 8:7-8).
Як бачите, левити і в Скинії, і в Храмі займалися всілякою роботою для Господа. Вони були: вахтерами, охоронцями, комірниками, кухарями, прибиральниками, суддями, писарями, учителями, ну і звичайно ж співаками і музикантами. До речі, з 38 тисяч левитів, прославляти Господа Давид призначив лише 4 тисячі (1Хр. 23:2-5).
Левит не належав собі. Його служіння залежало від вказівок священика. У служінні левитів точно так, як і у військовій службі, не було місця для прояву особистої волі. Ніколи не ставало питання: «А чому я маю служити?» чи «Я нікому нічого не винен». Левит не вибирав ким народитися, він народжувався левитом, служителем. Служити народу було не лише його обов’язком, але і честю. Левитів було багато, вони жили в 48 містах і служили за певним графіком. Тому дійсно було величезною честю і радістю працювати, коли підходила черга, особливо якщо це були святкові дні.
У наш час особиста воля людини займає дуже високе місце. Лідери служінь знають, як важко зібрати людей для служіння, особливо у свята. Сучасні священики і левити хочуть святкувати, відпочивати, будувати взаємини в сім’ї, бути гостями в дому Божому. Адже Петро написав, що ми «рід обраний, царствене священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у чудове Своє світло» (1Петра 2:9). Бог обрав нас точно так, як і рід Левія. Відокремив від гріха, від минулого і від звичайного життя. Тепер ми Його народ, ми належимо Йому і народжуючись у Божу сім’ю народжуємося служителями. Я гадаю, нам треба змінити саме цей момент у своїх серцях. Зайняти позицію підпорядкування владі Божій і присвятити себе Йому.
