Могутньому ассирійскому царю Антіоху вдалося завоювати Єгипет, в якому правили фараони. І тепер маленька країна ізраїльтян виявилася затиснутою між двома країнами, що стали одним величезним царством. Повертаючись після своєї великої перемоги, Антіох зі своїм військом вирішив пройти через Палестину. Так він прийшов до Єрусалиму. Він пограбував храм, викрав усі скарби і наказав зірвати навіть золоті пластини зі стін храму. Він зруйнував стіни святині і вбив на своєму шляху безліч євреїв. У ті дні в Єрусалимі всюди чувся великий плач, і настало в країні величезне горе.
Антіох звелів побудувати в Єрусалимі потужну ассирійську фортецю. Звідти його солдати жорстоко правили містом і народом. Багато жителів, не витримавши подібного гніту, утекли в гори. А Антіох видав новий наказ про те, що в усьому його царстві повинні поклонятися тільки його ідолам. Усім воєначальникам він наказав непокірних вбивати на місці. І тоді ще більше народу з Єрусалиму потяглося в гори. Люди шукали притулку в печерах, щоб уникнути насильства нової влади.
Посеред міста на руїнах храму Антіох наказав встановити величезного ідола з жертовником. Тут мали звершуватися жертвопринесення. Він змусив євреїв спалити свої священні книги і пергаменти. А якщо після цього наказу в якомусь будинку знаходили заборонену книгу, то всіх його мешканців вбивали.
У ті часи жив священик на ім’я Маттафія. І було в нього п’ятеро синів. Усі вони жили в місті, що знаходиться на горі Модіїн. Маттафія з гіркотою говорив: «О, горе мені, що я народжений, щоб побачити нещастя мого народу і руйнування святого міста! Пов’язані мої руки, скуті мої ноги! Влада ассирійців зробила безмовними мої уста. Я повинен спокійно сидіти і спостерігати руйнування святого міста!»
Його сини відповідали: «Батьку, що б не трапилося, ми будемо з тобою і залишимося вірними істинному Богу нашого народу!»
Незабаром і в місто Модіїн прибув посланець царя Антіоха. Він наказав своїм воїнам встановити посеред міста ідола. Він покликав священика Маттафію і сказав: «Ти знатний і найголовніший священик цього міста. У тебе багато синів. Ти користуєшся великим авторитетом. Ти повинен перед усім народом визнати нашого бога своїм. Цар буде милостивий до тебе і обдарує тебе багатством і почестями».
Коли посланець закінчив говорити, один з євреїв, підкуплений ассирійцями, підійшов до жертовника, щоб розпалити жертовний вогонь. Маттафія розлютився. Він, блискавично вихопивши меч, кинувся на царевого посланця і порубав його на шматки. Наступним помахом він прямо біля жертовника убив зрадника, що розпалював жертовний вогонь. Після цього Маттафія прокричав до народу: «Усе, кому дорогий союз з нашим Господом Богом, нехай збираються і йдуть разом зі мною з цього міста!»
Воїни посланця спочатку заціпеніли від страху, а потім кинулися навтьоки в різні боки. Зі своїми синами і безліччю відданих йому людей Маттафія покинув місто Модіїн. Вони пішли в гори. Батько Маттафія розумів, що в нього не вистачить ні сил, ні життя, щоб витримати довгу боротьбу проти ассирійців. Він звернувся зі словом настанови до своїх синів: «Симоне, Ти наймудріший. Нехай усі слухаються твоєї ради!»
Юді Макавею він сказав: «Ти ставний і сильний! Ти станеш героєм! Ти мусиш бути ватажком війська. Тобі дано захищати народ від лютих язичників!»
