Важливість любові
Наскільки важлива наша любов до Бога і інших?
Тільки любов виконує те, чого вимагає від нас Бог.
Увесь закон (не лише Мойсеїв, але і те, що Бог вимагає від Свого народу) – це просто вираження повноти любові в серці (Мф. 22:37-40).
Мета Божих заповідей – показати нужду в любові від чистого серця, доброї совісті і істинної віри (1Тим. 1:5). Якщо людина намагається дотримувати Божі заповіді без любові, вона стріляє повз мету.
Маючи таку любов, людина виконує весь закон, що повністю задовольняє Божу вимогу (Рим. 13:8-10). Писання не каже, що любов замінює закон, але людина, яка має любов, виконує закон. Тому повна любов мотивує повний послух.
Любов виражається в послуху, тому людина, яка має любов, слухняна Богу (1Ін. 5:2,3). Любов – це не просто почуття або умовна вірність Богу. Любов не заміщає послуху, але мотивує його.
Найкращий опис досконалої любові даний нам у 13-му розділі Першого послання до коринф’ян. Павло показав цій групі вірних, що вони потребували такої любові. Для того, щоб зрозуміти, кому слід шукати її сьогодні, ми спочатку поглянемо на ситуацію в Коринфі.
Ситуація з вірними в Коринфі
- Коринф’яни були віруючими
З цього послання ми знаємо, що коринф’яни були віруючими. У них були духовні дари (1:7). Дух Божий жив у них (3:16). Вони були святі (3:17). Вони належали Христу (3:23). Вони були обмиті, освячені, виправдані (6:11). Вони були тілом Христовим (12:27). Вони прийняли Євангеліє і все ще стояли в ньому; вони були спасенними (15:1,2).
- Коринф’янам бракувало Божої любові, яка задовольняє Божі вимоги
Різні деталі, які вказують на проблеми коринф’ян, свідчать про те, що в них не було тієї повної любові, яка виконує усе, чого вимагає Бог. Ми бачимо, що їх прихильність була розділена серед різних лідерів (1:12). Вони були названі плотськими: у них була заздрість і міжусобна війна (3:3). Вони позивалися один до одного (6:6). В їх служінні не було ладу, бо кожен намагався показати свій духовний дар, будучи рухомий гординею (14:23-33).
Людина може бути вірною з усіма рисами, які були в коринф’ян, і не мати любові, яка задовольняє Божі вимоги.
- Діагноз апостола
Стан таких вірних описаний у Першому посланні до коринф’ян 3:1-4. Вони не можуть бути названі духовними в тому значенні слова, в якому апостол використовує його. Хоча вони були відроджені, вони не були повністю вільні від плотських мотивів. Також їх не можна назвати «душевними», бо це означало, що вони нічого не знають про духовне.
Апостол сказав, що вони були ще «плотськими». Бути плотським, жити з неправильними мотивами типово для невідроджених людей (як описано в Рим. 8:1-9). Але термін плотський також може застосовуватися до новонавернених. Павло сказав, що вірні Коринфу були плотськими, «як немовлята в Христі». Вони були дійсно навернені, але в них все ще були неправильні мотиви, які керували ними до навернення. Новонавернені не повинні залишатися в такому стані, бо, за словами Павловими, їх проблема полягала саме в цьому стані (3:3). Павло призвав їх до життя, що мотивується досконалою любов’ю, не змішаною з егоїстичними мотивами (12:3).
Коринф’яни могли бути названі освяченими, очищеними і виправданими, бо вони покаялися у свідомому гріху для того, щоб служити Богу. Проте, вони не були повністю освячені, бо в їх серцях були ще гордість і заздрість, причиною яких є успадкована зіпсованість. Гордість і заздрість конфліктують з любов’ю. Тому серце не може вміщувати ці гріхи і досконалу любов одночасно.
Вони були святими в якомусь сенсі, але не в усьому. Вони любили Бога, але не досконалою любов’ю.
Вони були рухомі неправильними мотивами, але в них не було ясного усвідомлення неправильності своїх вчинків, бо їх неправильні мотиви спотворили їх сприйняття. Ті, кого Павло назвав «освяченими», мали жити в послуху Богові в міру ясного розуміння Його волі і не коїти тих речей, які вони називали гріхом. І, попри те, що їх дії не відповідали опису любові і шкодили їх християнському свідоцтву, для багатьох з них ці вчинки не були свідомим гріхом.
Цей стан не надзвичайний, але звичайний для новонаверненого, бо, як сказав Павло, їх стан був типовим для немовлят у Христі. Тому кожен вірний має перевіряти крізь призму Божого Слова, чи потрібна йому та благодать, яка потрібна була Коринф’янам.
У 13-му розділі Павло описав риси, яких їм бракувало. Цей шлях «перевершує» гордовиті мотиви. Це мотивація досконалої любові.
Застосування
Досконала любов – це стандарт, а не просто ідеал
Ця мотивація досконалої любові – не просто ідеал, до якого ми повинні прагнути без очікування здобути його. Але це стандарт, якого має досягти кожен вірний. Ми знаємо, що ця любов є зразком, бо в Першому посланні до коринф’ян 13:1-3 сказано, що великі таланти, духовні дари або особисті жертви не можуть компенсувати браку цієї любові. Ці вірші також свідчать нам про те, що усі наші здібності і усе наше служіння нічого не вартують без такої любові. Хоча в людини, яка щойно увірувала, вже є любов, яка спонукає її до добрих справ, але ще в багатьох її вчинків егоїстичні мотиви. Чи будемо ми праві, якщо скажемо, що багато справ вірних нічого не вартують в очах Божих? Якби це було не так, то Писання ясно показало б нам це. Тому для вірних має бути можливим мати цю досконалу любов, яка є мотивом справ. Павло закликає їх до подальшого просування в благодаті, що зробить їх любов досконалою.
Перевірка серця – прояв любові
Людина, в якої є досконала любов, матиме те, що описано в Першому посланні до коринф’ян 13:4-7. Вона залишається доброю під час труднощів, ввічливою відносно інших, радіє за інших (навіть ворогів), коли в них відбувається щось добре і не заздрить їм, не намагається усіма силами привернути увагу до себе, не віддає перевагу честі від людей честі від Бога, не демонструє особисті риси для власної слави, не намагається отримувати користь за кошт інших, не тримає образи стосовно інших, не сподівається на те, що з кимсь станеться щось погане, не насолоджується чиїмсь гріхом, переносить ворожнечу і відкидання з правильним ставленням, намагається припустити найкраще про мотиви і вчинки інших.
Висновок
- Любов до Бога і людей повністю задовольняє Божі вимоги.
- Можливо, що справжня віруюча людина не матиме досконалого мотиву любові.
- Ми не може виконати Божі вимоги без цієї любові.
- Бог може помістити цю любов у серце вірного за допомогою Своєї очищаючої і стверджуючої благодаті.
Тому вірний має дозволити Духу Святому досліджувати своє серце і показати, чи є в нього ця досконала любов, або йому її бракує, як і коринф’янам. Якщо йому бракує цієї любові, він має покаятися у своїх неправильних мотивах і шукати по вірі ту благодать, яку Бог може вилити в серце вірного.
