Чи можливо людині бути повністю святою в цьому житті? Чи означає наша неспроможність бути святими той факт, що ми – люди?
Розгляньте цей вірш: «Бо благодать Божа з’явилась, спасенна для всіх людей, яка вчить нас, щоб ми, відкинувши нечестя і мирські похоті, цнотливо, праведно і побожно жили в нинішньому віці» (Тит. 2:11-12).
Незважаючи на наше оточення і людські бажання, розуміння благодаті вказує на те, що ми повинні жити свято вже тут.
Деякі розглядають людську природу і святість, як щось несумісне, але Бог закликає нас бути святими в цьому житті.
Спокуси
Для людини бути святою не означає не бути тим, хто зазнає спокуси. Ісус зазнав спокуси, але в Ньому не було гріха (Євр. 4:15: «Бо ми маємо не такого первосвященика, який не може страждати з нами в немочах наших, але Такого, Який, подібно до нас, зазнав спокуси в усьому, крім гріха»). Тому ми знаємо, що спокуса можлива для святої людини, і вона не гріховна сама по собі.
Для людини бути святою не означає, що в неї немає природних бажань, які є частиною людської природи. Ісус був повністю людиною. Тому ми знаємо, що природні людські бажання не є гріхом.
Що таке спокуса?
Спокуса – це потяг задовольнити природні бажання способом, не угодним Богові: «…але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю» (Як. 1:14). Якщо щось не притягає, воно не є причиною спокуси.
Природні бажання
Бог створив природні бажання. Ці бажання є частиною того, яким Він створив людство. Вони не гріховні самі по собі, але роблять можливою спокусу.
Жодним природним бажанням не можна дозволяти неподільно володарювати. Немає природного бажання, за яким можна завжди безпечно слідувати, бо бажання автоматично не обмежує себе до меж дозволеного. Наприклад, голод сам по собі не розрізняє, де своя їжа, а де їжа сусіда або їжа, яку ми не можемо собі дозволити.
Є часи, коли навіть правильний прояв бажання треба пригнічувати. Тільки тому, що людина голодна, вона не може узяти чужу їжу. Природно хотіти відпочинку, але іноді людині доводиться працювати навіть тоді, коли вона втомилася. Людина повинна протистояти бажанню тікати від небезпеки, коли вона відповідальна за чиюсь безпеку.
Природні бажання можуть бути настільки спотворені через гріховні вчинки, образ мислення, невірний погляд на речі, гріховне оточення, що вони набувають неприродної і нелюдської форми.
Кожен вірний має розуміти, що він має природні бажання, і що обов’язково стикатиметься із спокусою через них. Благодать зазвичай не прибирає природні бажання, але дає людині силу контролювати їх і направляти в правильне русло.
Володіння природними бажаннями робить необхідними духовні дисципліни для підтримки святості в людині. Благодать не звільняє людину від необхідності бути слухняною Писанню, практикувати життя по благодаті, тримати тіло в підпорядкуванні і дисциплінувати себе в молитві і читанні Біблії. Вірний, серйозно налаштований жити в перемозі, може створити собі певні обмеження, щоб захистити себе в тому, у чому він особливо уразливий.
Святість і спокута людська природа цілком сумісні. Благодать може відновити пропаще людство у святості.
Гріховні бажання
Гріховні бажання – це природні бажання, які не підпорядковані мотивам абсолютної любові до Бога. Гріховні бажання – неконтрольовані і управляються егоїзмом. Усе сконцентровано на тому, як їх задовольнити, а не на Божій волі. Це є гріхом навіть до того, як воно проявиться в дії, бо цей внутрішній опір наших мотивів відомій волі Божій.
Людина може визначити, чи має вона гріховні бажання, відповівши на наступні питання:
- Чи не чиню опір я спокусі в думках через почуття задоволення, яке я отримую від нього?
Не усіх спокус можна уникнути, але коли вони приходять, то мають бути відкинуті. Деякі люди не коять гріховних вчинків, коли приходить спокуса, але вони насолоджуються ними в думках. Це виявляє гріховне бажання.
- Попри те, що я не кою гріховних вчинків, чи відчуваю я, що не здатен відкинути спокусу від щирого серця через небажання згрішити?
Людина може відкидати дію через можливі її наслідки, але у своєму серці піддається їй, не переймає на себе відповідальності і не бачить у цьому нічого поганого.
- Чи шукаю я можливості ввести себе в спокусу?
Якщо людина свідомо створює собі образи, які спокушатимуть її гріхом, вона не серйозно ставиться до життя в перемозі і має гріховні бажання, які намагається задовольнити.
- Що б я зробив, якби знав, що ніхто не дізнається про це?
Страх публічної думки утримує багатьох від вчинків, яких бажає їх серце, але бажання серця виходять з істинної суті людини.
- Чи конфліктує щось з того, що я роблю, з моєю любов’ю до Бога? Якщо так, то чому я все ще роблю це?
Бог пропонує очищення і позбавлення від гріховних бажань і силу для контролю природних бажань, щоб вірний був вільним від гріха.
Святе серце завжди обирає те, що угодне Богові. Спокуси здаватимуться привабливими, але якщо серце налаштоване на виконання Божої волі, то людина може відкидати спокуси від щирого серця. Вона не думатиме, що відмовляється від того, що може зробити її щасливою. По вірі вона знає, що Бог не забороняє нічого, що не шкодить нам, навіть якщо не бачить, як може нашкодити те, що заборонено. Вона відкидає спокусу з думками, що жоден гріх не може бути кращим варіантом, навіть якщо б за нього не довелося нести покарання. По вірі вона знає, що ніщо, що суперечить Богу, насправді не задовольнить її, бо її задоволення в Богові.
