Одного разу повз печеру Ен-Ґеді, тієї, де разом з воїнами, які його охороняли, знайшов тимчасовий притулок Давид, проходив зі своїм загоном цар Саул. Раптом він зупинився і сказав своїм воїнам: «Там, нагорі є печера. Я хочу побути там на деякий час наодинці. Чекайте мене тут». Давид і його супутники це помітили. Один з них почав підбурювати: «Дивись, Давиде, твій смертельний ворог йде без охорони, без зброї прямо в нашу засідку. Схоже, Господь передає його в твої руки. Зараз у тебе є можливість вбити його!»
Але Давид рішуче заперечив: «Ніколи я не підніму руку на помазаника Божого! І нікому не дозволю зачепити його пальцем!» Коли Саул у темряві печери справив свою нужду і збирався було вже вийти, ззаду нечутно підійшов Давид. Меч був затиснутий у нього в руці, але він повагом вклонився Саулу і спокійно заговорив: «О, царю, чому ти слухаєш голосів, які говорять тобі, що Давид хоче твоєї смерті? Господь привів тебе сьогодні під мій меч, але знай: ніколи моя рука не підніметься на помазаника Божого!»
Саул від переляку затремтів і смертельно зблід. Він не міг навіть рушитися. Давид знову впав перед царем. Нарешті, той спромігся вимовити: «Давиде, сину мій! Ти праведніший за мене, адже ти робив мені тільки добро. Так, я знаю, ти будеш царем Ізраїлю. Тож присягни мені, що мої нащадки і моє ім’я після моєї смерті не будуть вигублені й знищені». Давид поклявся, що так воно й буде. А Саул заплакав.
Тоді Давид відкрив свої обійми і стиснув його так, ніби надавав допомогу не Саулові, а своєму другу Йонатану. У цю мить злий дух відступив від Саула. Цар повернувся до своїх воїнів, а вони не помітили тієї душевної зміни, що сталася в ньому кілька хвилин тому. У цей час товариші Давида, що стали свідками зустрічі царів, ніяк не могли заспокоїтися: «Що це? З Давидом приходить у світ новий закон великодушності? Чи можна прощати зрадників? Робити добро тим, що переслідують нас? Любити ворогів своїх?»
І повернувся Давид до своїх товаришів. Усі замовкли, а він заговорив: «Ходімо в Раму!» У дорозі Давид отримав звістку, що провидець і пророк Самуїл помер якраз у той день, коли Давид примирився в печері із Саулом.
