Сара не могла повірити, що усе це відбувається з нею!
Спочатку він просто віддав її. Ні, гірше! Він її продав! Ці люди прийшли до Аврама, він говорив з ними, а потім їй довелося йти з ними! Аврам сказав, що тепер вона має стати фараоновою дружиною.
А потім цей чужий дім! Сара давно звиклася із заздрістю і злістю, які викликала її краса, але з таким вона зіткнулася уперше! Як тут вижити?! Образа, біль, страх, відчай… Вона навіть перестала молитися… Він теж забув її!
А потім у фараоновому домі стали відбуватися дивні речі… Хвороби, смерть… До ненависті, яку вона відчувала прямо в повітрі, ще додався і страх. Вона чула за своєю спиною: відьма!
А потім вона повернулася додому!
Сара протягнула руку, щоб узяти глек з водою і застигла від подиву. Навколо – розкіш і блиск. Як змінився її шатер! Аврам сильно розбагатів. Спочатку, коли продав її у фараонів дім, а потім, коли забрав її назад!
Сара відсмикувала руку від глека і заплакала. Уперше після повернення додому…
Коли настало безсилля, дивне почуття наповнило її. Їй здавалося, що в шатрі хтось є, але з’ясувати, хто це, не було сил. І раптом Сара зрозуміла: це Він! Він не залишив її! Бог був з нею! Він допоміг їй вижити! Він заступився за неї і покарав фараонів дім! Це Бог повернув її додому!
– Чому, Боже?! Навіщо я Тобі?! Я – порожня земля! – Суміш радості і відчаю захлеснули Сару! Шатер наповнився ледве уловимим рухом повітря. Воно торкнулося її обличчя, волос і неначе наповнила усю її істоту: «Я люблю тебе, Саро!»
* * *
Сара була роздратована. Агарь поводилася як хазяйка! У кожному домі є неслухняні раби і таких швидко ставлять на місце. Але Агарь носить Аврамову дитину! Сара нічого не може зробити з цією рабинею!
– Боже! Як мені могла спасти ця думка?! Чому Ти не зупинив мене? Що мені тепер робити? Я готова убити її!
Сара молилася відчайдушно і несамовито. Рішення прийшло несподівано – їй треба поговорити з Аврамом. Чому вона не зробила цього раніше? Боялася? Чого? Сара почала згадувати як усе сталося.
Якщо рабиня народжує від пана, то її дитина не належить їй – це власність хазяїна. Якщо її пані при пологах приймає дитину на свої коліна, то це дитина пані. Це був чудовий спосіб розв’язати проблему і назавжди покінчити з розмовами про її безпліддя. Так думала Сара, коли запропонувала Авраму увійти до Агарі… Вона як і раніше мріє зробити його щасливим попри все. Тепер Агарь вагітна, і Сара вже не думає, що ця дитина належить їй, Сарі. Схоже, і сама рабиня їй вже не належить!
Як безглуздо! Чого вона чекала від рабині єгиптянки, рабині, яку Авраам разом з іншими подарунками подарував їй як вибачення за Єгипет?!
Ні, вона ніколи не прийме цю дитину! Вона ніколи не визнає її своєю. Краще залишитися безплідною!
* * *
Про що може мріяти жінка в дев’яносто? У такому віці не лише не мріють, але вже і не ховають мрії. Вони померли так давно, що забуваєш, де їх могила. Сара подивилася в дзеркало і ледве посміхнулася. Її краса. Здається, що змінюється усе навколо. Незмінними залишаються тільки її краса і… її безпліддя…
Коли вона виходила заміж, вона мріяла зробити свого чоловіка щасливим. Для кожної жінки це, передусім, народження дитини. Вона намагалася бути хорошою дружиною і не обтяжувати його своїми проблемами. Бог давав їй сили прощати, слідувати, шанувати і… любити. Усі ці роки вона любила його, любила попри. Але довести свою любов вона так і не змогла. Сара відчула, як біль, народившись десь глибоко усередині, розтікся по усьому тілу. Її мрії… Тепер навіть звичай давати рабиню не може їй допомогти. Вже декілька років Авраам безсилий. Тепер ніхто не зможе народити йому дитину.
Скупа сльоза скотилася по її щоці. Адже вона чула його молитви! Він ще в щось вірить! Смішно, він став називати себе Авраамом, а її Саррою, неначе це щось змінить. Нова хвиля болю розтеклася по її тілу… Сарра!
Вона прислухалася до голосів біля шатра. Ці незнайомці вже збиралися йти. Що він сказав?! Почуте змусило її розсміятися: через рік у цей же час? Син? У неї? Сарра сміялася і разом із сміхом нова хвиля болю розтікалася по її тілу.
* * *
Він знову зробив це! Тільки тепер навіть не просив її ні про що, просто сказав: «Вона моя сестра!» І ось – вона в гаремі Авимелеха!
Сарра втратила лік часу, тут важко за ним устежити. Але напевно вона знаходиться в гаремі довше, ніж у фараоновому домі. І потім, здається, про неї зовсім забули. Авимелех не приходив до неї і її до себе не звав. Слава Богу, що забули…
Сарра знову подумала про Авраама. Спочатку вона відчувала лють. Потім злість. Потім образу. Потім… якась черга почуттів! А що зараз? Сарра замислилася. Вона згадала, як її забирали люди Авимелеха. Люди фараона. Згадала Харран… Потім Ур… Весілля…
Її почуття змінювалися разом зі зміною спогадів. Останнє, що спало їй на думку, це ті дивні незнайомці, які не так давно відвідали їх шатер. Авраам поводився дивно. Але після того, як вони пішли, у ньому з’явилася колишня теплота. Вона ловила на собі його погляди і їй здавалося… Ні, цього не може бути! Вони обидва в такому віці, що…
І навіщо він віддав її Авимелеху?! Хвиля почуттів знову захлеснула Сарру, але глибоко усередині вона знала, що любить чоловіка, що нудьгує, і якщо… вона знову простить його!
– Боже Всемогутній! Я знаю, що Ти єдиний, Хто може допомогти мені! Не залиш мене! Захисти мене! Я хочу додому! Я хочу до Авраама…
* * *
Сарра завмерла і посміхнулася. З чим порівняти це відчуття? Відчуття, коли усередині тебе розвивається нове життя!
Молитва зірвалася з її вуст: «Боже, Ти – Всемогутній. Хто, окрім Тебе, міг створити зі мною таке?!»
Сарра закрила очі. Після того, як Бог заступився за неї у Авимелеха, вона повернулася додому. Що Авраам? Він не зустрів її. Але увечері він прийшов в її шатер. Щоб просити вибачення. Сарра згадала, як шатер наповнився напругою. А потім він говорив і… плакав. Він говорив, що винен, говорив про свої страхи і біль, говорив, що любить… Любить?
Атмосфера в шатрі почала змінюватися. Сарра певний час мовчала і слухала, але її серце не мовчало. І коли цей голос вже неможливо було заглушити, вона заговорила. Уперше вони говорили один одному про найпотаємніше. Уперше їх серця говорили один з одним. Уперше? Так, уперше. Вона стала усвідомлювати його біль, страх, боротьбу, розчарування, як він намагався усе здолати, як він вірив, як втрачав віру… Він ніколи не був для неї таким близьким, таким відкритим і беззахисним. І тільки тепер вона зрозуміла, скільки в ньому сили! Уперше вони чули один одного!
А потім вони молилися! Молилися Всемогутньому Богові! Авраам молився за неї, щоб вона стала плодоносною! І в його очах вона бачила захоплення! А потім… Сарра розсміялася і закрила обличчя руками!
Дитина знову заворушилася, і це повернуло Сарру до реальності. Вона вагітна! Над нею знову сміятимуться і уперше їй стало легко і радісно від цього.
– О, Всемогутній, я благословляю Твоє Ім’я! Ти і тільки Ти Всемогутній і Великий. Ти єдиний Бог і немає Тобі подібного. Тільки Ти міг перетворити пустелю на квітучий сад! Дякую Тобі, Всемогутній Боже!
Її молитва лилася із самої глибини її серця. Вона втратила лік часу. Його присутність була такою реальною!
А потім ледве уловимий рух повітря торкнувся її обличчя.
– Я люблю тебе, Сарро!
