Коли почало займатися на день у селищі Наїн, юрба людей, що зібрались там минулого вечора, зазнала величезного потрясіння. Минулої ночі Ісус покинув селище, невдовзі після того, як ввечері розпустив натовп. Він пішов, і ніхто не знав куди.
Того ранку мати, яка пройшла весь шлях із Дамаска з покаліченою дитиною на руках, розпочне свою довгу дорогу назад додому, продовжуючи тримати своє дороге дитя з вивернутою ніжкою, бо їй так і не судилося бути зціленою. Решту свого довгого життя ця мати питатиме себе, чому Господь не почекав ще трошки, перш ніж розпустити натовп, адже вона була наступною в черзі.
«І щаслива ти, якщо не спотикнешся через Мене».
Того ж ранку товариш відвів старого чоловіка додому, де той до дня своєї смерті думав, що було б із його зором, якби йому вдалося потрапити до великого цілителя кількома хвилинами раніше. Але йому навік судилося життя в темряві… та в пошуку відповідей.
«І щасливий той, хто не спотикнеться через Мене».
Ще одна мати повернеться додому зі своєю юною донькою, яка назавжди залишиться понівеченою через нещасний випадок у дитинстві. Впродовж усього цього сумного дня й наступних тижнів і років ця мати дивитиметься в обличчя своєї дитини і часто чутиме, як та питає, чому її не зцілили того дня в Галілеї. «Зрештою, мамо, так багато інших зцілилось».
Вона даватиме їй спочатку одну відповідь, а потім іншу; але ці відповіді не задовольнять ані матір, ані доньку. Обидвоє завжди питатимуть себе, чому Господь покинув їх того вечора, і не потурбувався про них, залишившись хоча б на трохи довше. Мати помре і зійде в могилу; її дочка виросте і стане жінкою, несучи своє каліцтво по життю.
«І щаслива вона, якщо не спотикнеться через Мене».
Хворе немовля помре. Дитина з епілепсією матиме судоми до кінця свого життя. Молода дівчина буде тижнями страждати від лихоманки і болю, перш ніж одужає. Глухонімий решту свого життя проведе біля міської брами, просячи милостиню. Ці люди і багато інших з навіть трагічнішими історіями покидали село Наїн того ранку… пригнічені настільки, що годі було словами описати їхні відчуття безнадії. А найгірше, що від Бога не було жодних пояснень, чому так сталось. Багато хто зцілився. Але не всі.
«І щасливий той, хто не спотикнеться через Мене».
