Картина змінилась. Це знову був Єгипет, але багато років потому. Тепер Володар часу ступив у драму не рабства, а смерті, що розгорталась навколо.
Жінки нестямно бігли вулицями, їх переслідували єгипетські воїни. Того дня вбили кожного новонародженого єврейського хлопчика. Усіх, крім одного. Цей єдиний уцілілий виріс, щоб врятувати Ізраїль від Єгипту. Але охоплені панікою матері не знали цього. Протягом усього свого життя жодна з них ніколи не знатиме, що через вісімдесят років Бог воздасть за смерть їхніх дітей і визволить Ізраїль.
«Вони не знають, – зітхнув Ісус. – Вони дізнаються, але не тут, не на цій землі. Все, що вони знатимуть у своєму земному житті, це те, що Я не прийшов до них у годину, коли вони найбільше цього потребували. Сьогодні вони, як і всі решта, зустрілися з Богом, Якого вони не розуміють. Так завжди було в минулому, так буде і в усі прийдешні віки».
Картина знову змінилася. Владар простору і часу знову був у Галілеї, сам. Він знову заговорив.
«Чи ж Мені було байдуже до тих, хто жив в єгипетському рабстві; чи ж Мені було байдуже до Йова, що сидів на своїй купі попелу, або до Єремії в його брудній ямі; чи ж Мені було байдуже до мого народу, коли армії Навуходоносора оточили Єрусалим і повели його в рабство; чи ж не прагнув Я дати кожному відповідь і пояснення? Якщо би міг настати один день над іншими, щоб мені сказати це, цей день був би сьогодні.
Сьогодні я маю плоть і кров. Я маю людську матір, яка любила Єлизавету і любить її сина. Вона не хоче бачити, як він помирає, і, як і всі решта, так сильно хоче зрозуміти. Сьогодні Я маю братів; Я маю сестер. Я – земна людина: з кров’ю, що тече в Моїх жилах, з людськими почуттями, з сімейними обов’язками. Ми з Іваном – старші сини наших двох родин. Саме людськими очима Я дивлюсь на цей нечестивий вчинок Ірода. Але це не все. Куди б не подивився, Я всюди бачу Свій народ, що потрапив в обставини, створені не ним.
Якщо б мала настати мить, якої Я прагнув, аби дати відповідь на питання всіх чоловіків і жінок, то вона настала тепер. І саме тобі, Іване, Я хотів би пояснити Мої шляхи.
Іване, Я дивився, як ти пішов у ту пустелю дванадцятирічною дитиною. Я бачив, як твої дні посту переходили в тижні, а тижні – у роки; як ти їв відходи пустелі, вдягався в пустельне сміття. Я дивився, як твоя м’яка шкіра шкарубла. Я бачив, як ти незмірно постарів. Твою відданість Мені неможливо ні з чим порівняти. Відколи Єва народила своє перше дитя, не було людини, подібної до тебе.
Я дав тобі завдання більше, ніж дав Мойсеєві. Ти – пророк більший, ніж будь-хто до тебе. Та крім того, ти рідний Мені. Ти Моя плоть і кров.
Як ніколи Я хотів би сьогодні дати відповідь на питання людини, пояснити Свої суверенні шляхи. Однак я залишаюсь для тебе, як і для всіх інших, Господом до кінця незбагненним; Богом, Який рідко дає зрозуміти, що Він чинить у житті Своїх дітей».
- «Ангели будуть молити тебе звільнити,
- Смерть буде ридати, прийшовши тебе забирати,
- Та від мене все ж відповіді не отримаєш».
