Двоє учнів Івана присіли на слизьку підлогу темниці, що стала домом Хрестителя.
– Учителю, ми бачили твого троюрідного брата.
– Ви поставили йому моє запитання?
– Так.
– І що він відповів?
– Учителю, його відповідь дуже дивна. Ми не розуміємо її.
Іван зітхнув, наче знав, якою буде відповідь Надава.
– Що він сказав?
– Учителю, він велів передати тобі, що сліпі, глухі й каліки отримують зір, слух і зцілення. Тоді він додав, що Добра Новина проповідується і приймається з радістю.
Іван повільно обдумував ці слова. За декілька хвилин його чоло насупилося. Нахилившись уперед, він запитав:
– Чи це все?
– Ні, учителю, він сказав ще одну річ, а потім розпустив людей і попрощався з нами. Сказав він таке: «Передай Іванові: «І щасливий той, хто через мене не спотикнеться».
Запала довга мовчанка. Двоє чоловіків вивчали обличчя Івана, сподіваючись зрозуміти його реакцію на ці слова. Однак, як завжди, воно було незворушне.
Нарешті Іван запитав:
– Де був мій троюрідний брат?
– У селищі в Галілеї, яке зветься Наїн, – відповів Надав. – Там всюди були хворі: вулиці, дороги і провулки заповнені людьми, які прагнули отримати зцілення. Все село було переповнене стражденними душами.
– Вони отримували зцілення?
– Так, учителю, багато хто отримав зцілення.
На цих словах Іван пожвавішав, його тіло випрямилось.
– Ти кажеш, багато хто? – запитав Іван.
– Так, учителю, багато.
– Багато? – знову запитав Іван.
Надав був спантеличений.
– Так, учителю, – знову відповів він. – Багато хто зцілився.
– Багато хто, – тихо повторив пророк ніби сам до себе.
Відтак він знову нахилився вперед і запитав:
– Багато хто, Надаве? Багато, але не всі?
На якусь мить Надав розгубився, не розуміючи, про що говорить учитель. Його очі вражено спалахнули, коли він збагнув хід Іванових думок.
– Так, учителю, ти правий. Було багато тих, хто отримав зцілення, але не всі.
– Не всі…
Відсутнім поглядом Іван вдивлявся в простір. Чи знайшов він відповідь на питання про Ісуса, які так глибоко хвилювали його? Чи до них просто додалося кілька нових?
У цей самий час ще одна людина боролася з цією ж дилемою.
