Одного разу до нас додому прийшов представник підписного видання «Бібліотека Західної Літератури», що шукав розповсюджувачів для цієї популярної серії книг. Він показав нам рекламний проспект серії і розповідав про неї впродовж п’яти хвилин. Але про Біблію ми з ним проговорили півтори години.
Я запропонував йому лише 10 письменників – з однієї соціальної верстви, одного покоління, одного місця, одного континенту, що пишуть однією мовою, – і лише одну спірну тему (Біблія говорить на сотні спірних тем з гармонією і згодою). «Чи прийдуть ці автори до згоди?» – запитав я. «Ні!» – відповів він, поміркувавши. «Що ж ми отримаємо в результаті?» «Хаос» – відповів він негайно.
Через два дні він присвятив своє життя Ісусу (головному герою Біблії).
Для чого я це все? А ось для чого. Будь-хто, хто щиро шукає істину, має принаймні уважно розглянути таку унікальну книгу.
Перед нами книга, яка
- Писалася упродовж більше 1500 років.
- Писалася упродовж життя 40 поколінь.
- Писалася більш ніж 40 авторами з усіх громадських верств, включаючи царів, селян, філософів, рибалок, поетів, державних діячів, учених і т. ін. Серед них:
Мойсей, політичний діяч, що отримав чудову освіту в Єгипті; Петро, рибалка; Амос, пастух; Ісус Навин, воєначальник; Неємія, виночерпій; Даниїл, прем’єр-міністр; Лука, лікар; Соломон, цар; Матфей, збирач податків; Павло, рабин.
- Писалася на трьох континентах: Азії, Африці і Європі.
- Писалася трьома мовами:
Івритом – мовою Старого Завіту;
Арамейською – була загальноприйнятою мовою Близького Сходу аж до часів Олександра Македонського (6-4 ст. до Р. Х.).
Грецькою – мовою Нового Завіту – була міжнародною мовою за Христових часів.
Тематика Біблії включає сотні тем, що часто викликають спори і розбіжності. Автори Біблії трактують їх, дотримуючись гармонії і єдності від книги Буття до Одкровення Іоанна Богослова. Усі вони розповідають одну і ту ж історію: про спокутування людини Богом.
Гайслер і Никс формулюють це таким чином: «Втрачений рай» Буття стає «Поверненим раєм» Одкровення. Якщо в книзі Буття ворота до дерева життя зачиняються, то в Одкровенні вони розчиняються знову».
Як зауважив Ф. Ф. Брюс, «зрозуміти призначення частин тіла можна лише розглядаючи їх у зв’язку з усім тілом. Будь-яку частину Біблії можна пояснити лише в контексті усієї Біблії».
Брюс робить висновок: «На перший погляд, Біблія – це зібрання літературних творів, головним чином староєврейських. Зацікавившись обставинами, за яких вони були написані, ми з’ясуємо, що різні біблійні документи складалися через різні проміжки часу протягом близько 1400 років. Автори писали їх у різних країнах, від Італії на заході до Месопотамії, а можливо навіть Персії, на сході. Склад цих авторів виключно різноманітний. Їх розділяли не лише сотні років і тисячі кілометрів, але і соціальні завади. Серед них ми бачимо царів, пастухів, солдатів, законодавців, рибалок, державних діячів, придворних, священиків, пророків, рабина, що живе виготовленням наметів, і лікаря неєврейського походження; крім того, багато авторів не залишили нам нічого, окрім написаних ними фрагментів Біблії, так що про них ми не знаємо нічого. Сам текст Біблії належить до цілої низки літературних жанрів. Серед них – історичні замітки, закони (цивільні, карні, етичні, ритуальні, гігієнічні), релігійна поезія, дидактичні трактати, лірика, байки і алегорії, біографії, особисте листування, спогади і щоденники – не кажучи вже про суто біблійні жанри пророцтва і одкровення».
«Усе це робить Біблію не просто антологією, а єдиним цілим. Антологію підбирає укладач, але такого укладача в Біблії не було»[1].
[1] F. F. Bruce, The Books and the Parchments, rev. ed (Westwood, N. J.: Fleming H. Revell, 1963), 88.
