Змій полюбляв повзати вздовж райської огорожі. Та він і нині любить паркани та живоплоти. Коли одного разу Люцифер прогулювався поблизу райського саду, він побачив змія, що лежав поруч з огорожею. Люцифер тихенько покликав його: «Змію, підповзи-но до мене! Я тобі щось розкажу. Поглянь, які в птахів красиві крила! А в тебе? Бог несправедливий. Подивись, у косуль довгі ноги, а тобі доводиться повзати по землі. Підповзай хутчіш до мене, і я допоможу тобі». Спочатку змій не бажав нічого слухати, та згодом усе-таки погодився і виповз назовні через вузький отвір. Люцифер сказав: «Роззяв пащу, тоді я вселюся в тебе й допоможу тобі змінитися». Змій послухався його і, щойно Люцифер опинився всередині неї, заграв усіма барвами. Люцифер шепнув йому: «Повзи зі мною до райського саду, там перетворення піде успішніше». Він спрямував рух змія всередину саду до забороненого дерева і прошепотів: «Заповзи на дерево». Змій обвився навколо стовбура і заховався в листі.
По деякім часі повз дерево проходили Адам з Євою. Біля Дерева життя вони сіли на землю і слухали музику янголів, що лунала з небес. Раптом дивний голос вигукнув: «Єво, Єво!» Збентежена й трохи перелякана, Єва підійшла ближче, аби поглянути, хто її кличе. Голос вів далі: «Поглянь, Єво, які чудові яблука! Зірви собі одне! На цьому дереві яблука кращі, ніж на всіх інших. Якщо ти скуштуєш їх, то дізнаєшся, що таке добро і зло, і станеш подібна до Бога». Єва ще більше злякалась і хотіла втекти, та змій настирливо спокушав її: «З’їж, ніхто ж не побачить!» Єва подумала: «Ну, маленький шматочок я можу відкусити!» Вона зірвала яблуко, відкусила сама й дала скуштувати Адаму.
Ой лишенько! Тієї самої миті небесний серпанок, що огортав їх, розвіявся. Їхні кроки ставали все важчими й важчими. Перелякані птахи полетіли геть. Подув сильний вітер, і неприкаяні звірі тинялися довкола. Адам та Єва, тремтячи, заховалися в заростях. У небі блимали блискавки і розносилося гуркотіння грому. Тут вони почули голос Бога-Отця: «Адаме, де ти?» «Я заховався в кущах», – була відповідь. – «Чому ти ховаєшся?» – «Ох, Господи, мені соромно!» Адаму та Єві довелося вийти назовні, і голос Бога промовив: «Позаяк ви з’їли плід забороненого дерева, вам доведеться піти з райського саду вниз, на Землю. Там вас чекають робота, турботи і втома, там царюють хвороби та смерть».
Після цих слів з хмари спустився янгол з вогняним мечем і прогнав Адама та Єву геть.
Тоді звірі почали бідкатись і рушили слідом за Адамом та Євою. І голос вітру жалівся деревам і квітам, і янголи теж плакали. Архангел Михаїл та наближені до нього запитали Бога: «Чи можемо ми бути янголами – охоронцями людей, які проживають на Землі?» Бог-Отець дозволив їм це, інакше люди зовсім пропали б. А херувими вогняними мечами замкнули ворота раю і відтоді охороняють його.
