Архангел Михаїл відвів Адама та Єву на Землю. Щоб не тремтіти від холоду, вони сплели з галуззя невеличку хижку. Одежа на них була з листя. На обід вони збирали ягоди. Якось Єва збирала ягоди з куща. Раптом вона голосно скрикнула і побігла геть. Її налякала змія.
Вночі вили вовки, навкруги літали кажани та пугачі. Їхні очі палали так, що Адам з Євою не зважувалися виходити з хижки. Наступного дня Адам вколов ногу об шпичак. Так людина пролила першу краплю крові. Адам знайшов шматки кори і прив’язав їх до ніг на ступні. У хижці було надто твердо спати, тож Адам з Євою відокремили мох від каменів і перенесли на своє ложе. Так на Землі з’явилася перша постіль.
Адам знайшов дерево, на якому були червоні стиглі яблука. Він подумав: «Зараз потішу Єву». Та коли він подарував їй перші земні яблука, Єва згадала про втрачений рай і заплакала. Це були перші сльози на Землі. Земні яблука були не такими смачними, як райські, небесна музика змовкла, і Адам з Євою віднині не чули розмов янголів. Тоді одного вечора Михаїл прийшов до них і почав їх втішати: «Небеса ще не зовсім втрачені для вас. Будьте благочестивими, моліться Богові, щоби Він не розірвав світлову нитку, яка зв’язує ваші душі з небом».
Відтоді люди почали молитися Богу. Янгол також навчив Адама приносити жертви, щоб за допомогою вогню й диму просити Небеса не гасити в людських серцях Боже світло.
