Бог-Отець поглянув на Землю і побачив, якою вона стала. І Він сказав янголам принести Йому по шматочку від усього, що є на Землі. Скелі дали кістки, річки – кров, зорі – очі, земля – тіло, вітер – подих. Бог-Отець зробив голову круглою, як Місяць, руки і ноги – як промені, а пальці – як маленькі промінчики. І Він дав людині серце, що зігріває її подібно до того, як Сонце зігріває все живе. Коли тіло людини було готове, один зі старших янголів приніс із-за небесної завіси сплячу людську душу і вклав її в руку Бога-Отця. А Бог-Отець вдихнув її в людину разом зі Своїм подихом. Прийшли янголи небесні і побачили велике диво сотворіння першої людини. Її ім’я було Адам, що означає «син Землі».
Ця людина не відала ніякого зла, не хворіла і не старіла, не знала смерті. Коли Адам бродив по прекрасному земному світі, душу його наповнювала велика радість. Звірі довірливо підходили і вітали його, а він давав їм імена. Ось прилетів орел на чолі пташиної зграї. Ось підійшов лев, який очолив тварин, у супроводі пантери й зебри, жирафи, носорога й верблюда, бика, оленя й коня. За ними – менші тварини, як-от мурахи та жуки. Останнім, звісно ж, добувся равлик. Він дуже поспішав, та все одно приповз останнім.
Бог-Отець дарував людині сад; це і був рай. Янголи звели навколо нього огорожу з небесних променів, щоби Люцифер зі злими духами не могли залізти туди й порушити спокій мешканців саду.
