Часто вірні, будь-якої деномінації, дуже пишаються своєю вірою, своєю «духовністю», своїм наближенням до Бога. Часто це призводить до самопіднесення, коли ті починають звисока дивитися на людей світу цього, які не мають привілею бути дітьми Божими. Втім, треба зауважити, що відбувається це зазвичай поступово, непомітно для самих вірних, через що вони не помічають явної небезпеки такого підходу до життя і оточуючих людей. А небезпека полягає в тому, що згідно слів Христових: «Всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться» (Лк. 14:11).
У подібну ситуацію свого часу потрапив ізраїльський народ, коли в більшості своїй відкинув обіцяного через пророків Месію, Якого у свою чергу прийняли язичники, яких юдеї (часто зовсім небезпідставно) відверто зневажали, як на це вказав апостол Павло: «Язичники, які не шукали праведности, одержали праведність, праведність від віри. А Ізраїль, який шукав закону праведности, закону праведности не досягнув» (Рим. 9:30,31). Але, як мовиться, «що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1:9), і тепер настала «черга» підноситися вже християнським народам… над тими ж самими юдеями. Або ж над своїми невіруючими співвітчизниками.
І тут слід пригадати деяких з цих людей, адже в них, попри всі їх хибні вірування та усілякі забобони, залишилася частка Божої подоби, яка часом дає про себе знати. І з цих поривів нам, вірним, треба вчитися. Чудовий приклад такої поведінки показують нам дві повитухи, яким «цар Єгипетський повелів: …коли ви будете повивати у євреянок, то спостерігайте при пологах: якщо буде син, то умертвляйте його, а якщо дочка, то нехай живе. Але повитухи боялися Бога і не робили так, як говорив їм цар Єгипетський, і залишали дітей живими» (Вих. 1:15-17).
Можливо, для когось це здасться цілком «банальною річчю» залишати дитину живою після народження, проте це може здаватися лише на перший погляд, адже, по-перше, це був наказ царя, якого було смертельно небезпечно не слухатися, а по-друге… коли в країні величезна кількість дітей убивається в материнських утробах (по-сучасному це зветься нейтрально: «переривання вагітності»), то вчинок цих двох повитух («з яких одній ім’я Шифра, а другій Фуа» – Вих. 1:15) заслуговує великої поваги. І наслідування… особливо тим лікарям, багато з яких вважають себе віруючими, і попри це вдаються до «переривання вагітності».
Звісно, є реальні показання до застосування цієї операції, але їх куди менше, ніж ситуацій, коли група людей позбувається іншої людини навіть не давши їй з’явитися на цей світ. Ясна річ, прикриваючись цілком благими намірами… не те, що дві повитухи, які навіть вдавалися до брехні щоб врятувати життя маленьких людей (див. Вих. 1:19).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Важливий приклад