1 Свічка й цеглина
Свічка, яка дуже гарно виглядала на шафі, впала на підлогу в кухні. Трохи потовклася, зате зробила відкриття: цеглина, на яку вона впала, була твердіша за неї.
– Подруго, – промовила до неї свічка, – я така рада, що стою неподалік від тебе. Я вже давно хотіла порозмовляти з тобою. Скажи, як ти стала такою твердою? Витримуєш людські кроки, вогонь, витримуєш усе. Я охоче стала б такою, як ти.
– Зараз тобі розповім, – відповіла цеглина. – Людина, яка мене зробила, спочатку розмішала глину, сформувала мене й на кілька днів поклала в піч, де палав вогонь. Ось так я навчилася витримувати все.
Свічка замислилася. Ніяк не могла погодитися зі своєю долею й тим, що «м’яка, як віск». У житті, думала вона собі, треба бути «твердим», мов цеглина. Отож вирішила стати такою ж витривалою, як цеглина. З цією метою вдалася до хитрощів. Одного разу, коли в кухні нікого не було, вона використала момент і з шафи стрибнула в піч, просто в полум’я. Навіть не мала часу пошкодувати про свій безглуздий вчинок, бо вогонь блискавично її поглинув.
2 Людина, яка копала криницю
Один чоловік вирішив викопати криницю. Дійшов до десятиметрової глибини, але води не знайшов. Розчарувавшись, покинув яму й почав копати в іншому місці, яке здалося йому кращим. Дійшов до п’ятнадцятиметрової глибини, однак і там не було й сліду вологи.
Чоловік перейшов на інше місце й викопав ще глибшу яму. Але й цього разу не знайшов води.
Розчарований і стомлений, він припинив пошуки.
Додавши глибину трьох ям, отримав 50 метрів.
Якби був трохи терплячішим, то, витративши ту саму енергію, знайшов би воду вже першого разу.
3 Хворі принцеси
Жив-був колись король, який мав двох дуже вродливих і розумних доньок, що страждали від якоїсь таємничої хвороби. Їхні руки й ноги слабшали, а зір і слух погіршувався. У кільканадцять років, вони ледь могли зробити кілька кроків і піднести ложечку до вуст. Могли дивитися лише в дзеркало, а чули тільки те, що хтось їм прокричав у вухо.
Багато лікарів намагалися допомогти принцесам, але хвороба не відступала. Одного дня при королівському дворі з’явився старець, про якого казали, що він знає таємницю життя. Всі відразу ж побігли просити його, щоб допоміг хворим принцесам. Старець змилосердився над дівчатами. Кожній із них дав сплетений із лози кошик з накривкою і сказав:
– Візьміть його й бережіть, він вас вилікує.
Із радістю й цікавістю принцеси підняли накривку кошика, але те, що побачили, дуже їх здивувало. У кожному кошику лежало виснажене хворобою немовлятко, яке страждало ще більше за них.
Старша принцеса миттю схаменулася, накрила кошик і зі злістю відсунула від себе. Молодша натомість відчула, як в її серці ворухнулося нове почуття.
Незважаючи на біль, який відчувала при кожному рухові, взяла дитинча на руки й притулила до себе. Від цієї хвилі принцеса більше ні про що, крім немовлятка, не думала. Піклувалася про нього вночі, тішилася тільки-но йому ставало трохи ліпше, допомагала йому у всьому. Поступово її хвороба почала відступати.
Через сім років сталося щось неймовірне.
Одного ранку принцеса почула радісний крик і побігла до дитячої кімнати. Замість свого маленького пацієнта побачила там молодого, здорового й красивого принца.
Принц усміхнувся і сказав:
– Це я був тією дитиною. Мене зачарували, але твоя любов звільнила мене від чарів. Тепер я можу допомогти тобі.
Він дав принцесі якийсь напій. Відпивши лише один ковток, принцеса одужала. Вдячна дівчина звернулася до принца з проханням:
– Дозволь віднести ковток цього напою моїй сестрі, щоб й вона одужала.
– Якщо твоя сестра не виявить справжнього співчуття, напій не допоможе їй, – промовив принц.
Принцеса все ж пішла до цілком спаралізованої сестри і влила їй трохи напою в уста. Старша сестра виплюнула його й злісно крикнула:
– Хочеш мене отруїти?
Принц одружився з молодшою сестрою. І жили вони довго та щасливо.
4 Акробат
Один канатоходець заробляв на життя тим, що без страховки виконував акробатичні трюки на сталевій линві, яку натягав на запаморочливій висоті. Одного разу він натягнув свою линву над торговою площею маленького містечка і, скориставшись гучномовцем, запросив людей на свій виступ.
Зібрався великий натовп. Акробат пройшовся линвою – спочатку повільно, потім бігом, пізніше, пританцьовуючи. Люди захоплено аплодували.
Потім чоловік поставив на линву крісло, звісно, лише на дві ніжки, сів на нього й розгорнув газету, вдаючи, ніби читає. Небезпечно погойдувався вперед і назад, а глядачі внизу перелякано скрикували. Акробат щоразу з усмішкою на устах відновлював рівновагу на тонкому сталевому тросі.
Згодом акробат узяв велосипед і звернувся до глядачів:
– Хочу проїхатися линвою на велосипеді туди й назад. Як думаєте, чи вдасться мені це зробити?
– Без сумніву, – загукали всі.
Акробат усміхнувся:
– Якщо ви такі впевнені в моїй майстерності, то нехай хтось із вас проїдеться разом зі мною.
На площі запанувала тиша. Ніхто не міг на таке відважитися.
Раптом з натовпу вийшов якийсь хлопець.
– Я поїду з тобою на велосипеді, – сказав він.
Акробат показав йому драбинку, якою той мав піднятися на висоту линви. Посадив хлопця на раму свого велосипеда й почав спокійно крутити педалі, ідеально зберігаючи рівновагу. Люди внизу затамували подих.
Акробат проїхався линвою двічі. Натовп вибухнув аплодисментами.
Коли хлопець спустився на землю, хтось запитав його:
– Тобі не було страшно там угорі?
– Анітрохи, – відповів хлопчик. – Той акробат – мій батько!
Суть оповідань
Перше оповідання навчає, як нерозумно сліпо наслідувати інших, звертаючи при цьому увагу лише на зовнішні ознаки. У кожного є своя, чітко визначена доля. Кожен має виконати свою місію, передбачену універсальним планом Бога. Вміння зрозуміти й оцінити її означає, що людина вже перебуває на дорозі до щастя.
Друга історія переконує, що нетерплячість особи, яка надто легко знеохочується, беручись за різні справи, призводить лише до марних зусиль.
Третє оповідання навчає, що, втішаючи інших і допомагаючи їм, людина лікує власні рани. Справжня любов – це дар, який вимагає самопожертви.
У четвертій історії довіра, яка існує між сином і батьком, допомагає їм пройти ризиковане випробування. Справжня довіра до когось дає змогу вийти переможцем із найскрутнішої ситуації та сприяє розвиткові.
Також Святе Письмо розповідає…
Святий Павло в Посланні до колосян (Кол. 3:5-17) описує, як слід чинити згідно з Євангелієм.
