Прогрес і християнська есхатологія – два поняття, які теоретично доки несумісні одне з одним. Головний парадокс у свідомості християнина з благополучної країни (наприклад, США) народжується із зіставлення того, що він бачить навколо себе, і вірою в те, що усе це скоро буде знищено як те, що не має права існувати. Що бачить навколо себе такий християнин? Комфортні автомобілі, медичне обслуговування, побутові зручності, можливість їздити на відпочинок і отримувати задоволення від різних «негріховних» розваг, соціальний захист. Він бачить, що більшість людей ввічлива, у суспільстві так чи інакше має місце мораль. Якщо християнин тримається далеко від розпусти і непотребства буйної частини суспільства, він цілком може прожити тихе і благочестиве життя. Зрозуміло, у житті відбуваються біди і неприємності, проте здебільшого цивілізація дає можливість пройти життям комфортно і без страждань.
Так чому ж науковий і соціальний прогрес цивілізації – це щось зле? По-перше, багато хто каже, що жодного прогресу немає. Зрозуміло, з духовного погляду: «людина залишилась колишнім грішником». Зрозуміло, гріх нікуди не дівся. Проте порівняння з влаштуванням життя древніх людей свідчить про те, що в минулому люди робили багато такого, що не дозволяють собі в наш час. Наприклад, у ранній Римській імперії чоловік мав право убити за зраду не лише свою дружину, але і її коханця. Цей звичай ще зберігся на Сході. Розпуста була і залишилася. Проте чи можна сказати, що зараз суспільство, наприклад, Західної Європи, залишить безкарним те, що було цілком прийнятним у давнину? Чи, наприклад, рабство. Раб довгі віки не вважався, власне, людиною. Сучасне товариство не приймає ідеї рабства як таке. Чи не свідчить це про те, що справи стали трохи кращими? Більше за те, у ще глибшій старовині полонених з’їдали, замучували до смерті, нацьковували один на одного, приносили в жертву духам, так що навіть рабовласництво було значним прогресом у порівнянні з масовим вбивством і канібалізмом. Яке соціальне середовище більш розташоване до гріха? Сучасне, з його юридичною системою захисту прав людини, або древнє, коли цар або людина зі зброєю мали право робити усе, що заманеться? Я навмисно не беру в розрахунок інтелектуальний і науково-технічний прогрес людства. Чому ж ортодоксальні християни переконані, що ситуація стає все гірше і гірше за усіма параметрами, що служить вірною ознакою знищення світу? Деякі вважають, що регресу як такого немає, проте і прогресу теж немає. Усе залишається на одному рівні. Наприклад, яка різниця – помер ти від епідемії чуми в середньовічній Європі або від ожиріння, викликаного фастфудом? Так, кажуть вони, у минулому тривалість життя була не великою, проте їжа була органічною і натуральною, на відміну від сьогоднішньої. Нехай не було наукових винаходів, проте була чиста природа. Подібні аргументи викликають у мені відвертий сміх. Колись у середньовічному Парижі помиї і нечистоти виливали з вікон прямо на вулиці, якими вони потоком прямували в міські низини, так що під час дощу вулицями було неможливо пройти або навіть проїхати на коні. Любителям органіки я б запропонував пожити в той чудовий час. Насолодитися, так би мовити, природою без жодного тягаря санітарії, побродити в ботфортах або без них вулицями Парижу і заразом покращити свою духовність.
Головна проблема протиріччя прогресу і есхатології, яка вона зараз є, полягає в тому, що людство, збільшуючись у чисельності, не надто прагнучи в церкви (частіше навіть навпаки – втікаючи звідти) і, здається, грузнучи в гріхах, покращує своє життя, а не погіршує його! Це дійсно важко прийняти. Для атеїстів це служить «доказом» того, що Бога немає. Для християн, які чекають Другого пришестя, це причина розчарування. Багато поколінь християн не уявляють справжнього духовного життя без страждань. Визнати прогрес, визнати той факт, що боротьба зі світом не лише не посилюється, але навіть слабшає, – як же тоді слідувати за Христом? Якщо світ стає кращим – Бог не може гніватися на нього все сильніше. Інша версія кінця світу полягає в тому, що кінець прийде несподівано, навіть якщо усе на землі ставатиме краще. Антихрист зробить планету процвітаючою, людство, яке все відвернулося від Бога, купатиметься в достатку без жодного примусу і насильства з боку Антихриста до раптового знищення. Ця версія кінця зміцнила позиції в двадцятому столітті як відповідь на зникнення страждань у країнах Європи і Америки. Крім того, що той, хто прийшов «вкрасти, убити і згубити», не може приносити благо за визначенням, ця теорія містить ідею, що царство Антихриста, ворога життя і всякої правди, може бути успішним і процвітаючим, що явно утопічно.
Істина, на мій погляд, полягає в тому, що, з одного боку, Бог, як Творець і люблячий Отець, піклується про наш світ для того, щоб як можна більша кількість поколінь могла зробити усвідомлений вибір і прийти до віри в Нього. Отже соціальний і технічний прогрес може сприяти духовному народженню, а не тільки перешкоджати йому. Біблія часто порівнює людство з виноградником. Досвідчений садівник примушує лозу приносити плід до тих пір, поки лоза здатна приносити плід – до самої її старості. Навіщо несподівано вирубувати виноградник? Людству, що збільшується в кількості, потрібні технології, інформація і промисловість, навіть якщо усе це потенційно небезпечно. Усе на світі потенційно небезпечно. З іншого боку, багато хто забуває, що Царство Боже вже дві тисячі років як прийшло на землю. Вчення Ісуса не вимагало необхідності знищення нашого світу для спасіння душі: найголовніше, за Його словами, – це віра і дія Духа. Перебування в Христі дозволяє насолоджуватися життям і процвітанням суспільства як завгодно довго без втрати духовності. Хоч до Другого пришестя, незалежно коли і як саме воно станеться. Якщо прогрес у соціальному і науковому житті приносить людству добро, християнин має не лише не перешкоджати йому – він має допомагати йому.
