Ніколи людство не святкувало П’ятидесятницю (свято Трійці) так, як Різдво або Пасху. Причина – незрозумілість і складність як самого свята, так і розуміння суті Святого Духа. Наприклад, в англійському перекладі Біблії Kіng James versіon «Святий Дух» перекладений як Holy Ghost – дослівний «святий привид», що примушувало простолюдинів гадати, що Святий Дух – це примарне створіння в білих простирадлах. І досі вчення про Святого Духа не відрізняється ясністю. На відміну від тих же свят Пасхи і Різдва, що мають яскраву символіку, що запам’ятовується (немовля в яслах, наприклад), і підкріплених солідними богословськими дослідженнями, свято Трійці розмите і невизначене. Буквально тільки в останні сто років людство може подивитися, що таке дія Духа, Який сходить на людину, у п’ятидесятницьких і харизматичних церквах. Та і то багато хто ставить під сумнів те, що там відбувається: чи дійсно це Святий Дух?
Саме Євангеліє Ісуса Христа не включало абсолютної і миттєвої необхідності сходження Духа. Воно вимагало передусім віри у факт богосинівства кожної людини і входження, знову ж таки за допомогою зусилля своєї віри, у Небесне Царство – сферу духовного Божого впливу. Про Святого Духа Ісус говорить у майбутньому часі: «Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам» (Ін. 16:13). Після воскресіння Ісус каже так: «Але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; i будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі» (Діян. 1:8). І дійсно у свято П’ятидесятниці, коли «розділені язики, мов вогненні» Духа, що зійшов, з’явилися над Апостолами і усіма присутніми в приміщенні, з’явилася і сила свідоцтва і проповіді. Отже, тоді як євангеліє, що проповідувалося за Христове життя, було «тригером віри», приведення себе в стан зміненого світогляду, дія Духа після П’ятидесятниці була «потоком енергії і інформації», який був розлитий по всій планеті і трансформував людину зсередини. Практично усі віруючі християни так чи інакше випробували дію Духа усередині себе, відповідно це переживання і є досвідом, що розділяє тих, хто вірує в Христа, і невіруючих, які не мають можливості в явній мірі відчути це на собі.
Наскільки ж важливо для людини перебувати під впливом Святого Духа? Адже для спасіння як такого потрібна тільки віра, а удосконалюватися, освячуватися, осягати духовні висоти – усе це людям дається вкрай важко і зі змінним успіхом. Уявимо собі, що один вірний пройшов вгору сходами духовного вдосконалення три кілометри, а другий – один метр. Яка різниця буде між ними, коли вони підуть із земного життя і продовжать існування в іншій формі? Я переконаний, що той, хто осилив лише один метр, повинен буде так чи інакше пройти і інші три кілометри. А той, хто пройшов три кілометри, має пройти мільйони кілометрів, які пройшли до нього інші душі. Взагалі ж відстань до Бога в одиницях духовності дорівнює нескінченності. Бог нескінченно святий, і секрет вічного життя міститься в нескінченному вдосконаленні, яке вже на землі ініціює Святий Дух. Таким чином, віра і навернення до Бога – лише необхідна відправна точка дуже довгої подорожі. Суть спасіння складають зміни, трансформації душі під дією Святого Духа. Людина, яка ні на йоту не піддалася дії Божественного Духа, навіть якщо і вважає себе вірним, усе так само залишається прив’язаною до свого фізичного тіла і ризикує не продовжити життя у вічності. Ісус Христос сказав досить цікаві слова: «Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому» (Мф. 12:31,32).
З цих слів ясно видно, що заперечення Христа як людини – не найстрашніший прорахунок і ситуація може бути виправлена. Проте якщо людина залишається глухою і не кориться дії Божественного Духа, вона ризикує закінчити життя разом зі своїм фізичним тілом. Крім того, Святий Дух удосконалює людину, а отже, удосконалює суспільство. Явний технічний, інтелектуальний і соціальний прогрес, який ми зараз маємо, пов’язаний саме з конструктивною дією духовних сил, пов’язаних з Богом. Таким чином, перемога над своєю плоттю, звільнення від природних початків, відмова від свідомого гріха – усе це головна мета і до неї нас веде той таємничий Дух-Наставник, Який зійшов на планету в далекий день юдейського свята П’ятидесятниці. Можливо, колись свято Трійці стане таким же значущим, як свято Воскресіння.
