«Пані, пані!» – кричав хлопчик років десяти, вириваючись з рук слуг. Пані обернулася і рукою махнула прислузі, щоб хлопченя пустили до неї на терасу. Щасливий і задиханий, хлопчина швидко вклонився і заторохтів запинаючись: «Ваш чоловік, високоповажний і… славний Софокл, він… Він благополучно повернувся з поля битви і буде у своєму будинку через три дні, якщо дозволять боги, о милостива пані». Після цих слів він різко замовк, низько вклонився, раз у раз з нетерпінням поглядаючи на обличчя пані. Зрозуміло, пані була задоволена. Вона посміхнулася, чи то думаючи про свого чоловіка, чи то бавлячись видом хлопчиська. «Добру звістку приніс ти мені сьогодні, Трифоне. Вона гідна євангеліона. Дай доброму вісникові монету», – віддала вона розпорядження своїй служниці.
Ось так колись давно євангеліє (чи євангеліон) означало нагороду за добру звістку. З часом цим словом стали означати і саму добру звістку: таке радісне сповіщення, від якого хотілося співати і стрибати. Що ж означає це слово для людей сьогодні? Що треба розуміти під цим словом у першу чергу?
Це слово переселилося з побутового в релігійне життя. Перше, що спадає на думку, якщо запитають про це слово, – чотири оповідання Нового Завіту: Євангелія від Матфея, Марка, Луки та Іоанна. Усі вони оповідають про життя Ісуса Христа. Це вірно, наприклад Марко так і починає: «Початок Євангелія Ісуса Христа». Проте євангеліє за визначенням – радісна новина. Тому очевидно, що за оповіданнями про Ісуса має стояти певна новина, яка так дієво працювала серед сучасників Апостолів, а не тільки розповідь як така. Наприклад, опис Іудиної зради не можна віднести до радісної звістки, це лише опис подій. Очевидно, що з часом вірні стали називати євангелієм усі оповідання про Ісуса. До цього Благою Звісткою, або Євангелієм, була обмежена до певних меж найбільш важлива інформація. Що це було? Апостол Павло пише що таке Євангеліє в Першому посланні до Коринф’ян: «Звіщаю вам, браття, благовістування, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися, яким і спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували. Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням» (1Кор. 15:1-3).
На цьому можна було б і закінчити наше міркування, проте виникає одне питання, яке примушує продовжити пошук визначення Євангелія в Новому Завіті. Річ у тім, що Сам Ісус і Апостоли також проповідували Євангеліє і в ті три роки перед Голгофою вони ніяк не могли проповідувати, що Христос помер, похований і воскрес, оскільки нічого з вище переліченого ще не сталося. Зрозуміло, Євангеліє Апостола Павла – радісна звістка. Але що розумів під Євангелієм сам Ісус?
«Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє» (Мк. 1:14,15).
Це Євангеліє, поза сумнівом, сильно відрізняється від того, що стали розуміти під Благою Звісткою в більш пізніший, «апостольський» час. Євангеліє Ісуса, по-перше, широкомасштабне. Час прийшов для усієї планети і всіх її жителів. Настала година, коли Божественна присутність наповнила Землю. Що ж треба, щоб увійти до цього Божого Царства? Лише віра і навернення. Нікому в давнину не потрібно було довго пояснювати, що означає перебувати в присутності богів. З цим пов’язане прощення гріхів, радість, захист від бід, дари мудрості і т. ін. І щоб усе це отримати, потрібно було лише увірувати в доброту Бога, повірити в Його присутність, повірити у своє усиновлення. Відповідно це означало повірити Самому Ісусу, у Його місію і в усе, що Він говорив. Єдиним важким моментом в усьому цьому було повірити в те, що Небесний Отець приймає усіх грішників незалежно від тяжкості скоєних гріхів і без складних ритуалів. Проте Ісус був добрий, хвороби відступали перед Ним, Його слова лікували і воскрешали душі, і люди нарешті належним чином оцінили Його «євангеліон»: Царство Боже поруч, кожен може увійти до нього і присвятити життя любові до Бога і свого ближнього.
Якого визначення слід дотримуватися? Я віддаю перевагу тому, яке виходить від Самого Ісуса Христа. Незважаючи на авторитетність апостольської традиції і новозавітного вчення в цілому, є вагомі відмінності між визначенням Євангелія Ісуса Христа і Євангелія як його розуміли після Нього. Можливо, два ці визначення доповнюють одне одного, але навіть у такому випадку пріоритет має належати Ісусовому вченню.
