Доводилося не один раз чути з вуст молодих людей фразу: «У житті треба все спробувати, щоб було що згадати в старості». Ясна річ, що людям, які тримаються такого самовпевненого погляду, марно доводити щось протилежне, проте в жодному випадку це не забороняє нам поміркувати на цю тематику. А поміркувати тут є над чим …
Передусім, головна проблема молодого віку полягає в тому, що він не розраховує власні сили, наївно вважаючи, що скрізь і завжди буде повний сил. Натомість це далеко не так, і часто чим більше людина бере в молодості, тим більше їй самій доведеться віддавати в старості… Але це ще далеко не все, адже старість – це не вісімдесят чи дев’яносто років, як багато хто вважає, старіння, синонім старості, для певної людини може розпочатися ледь вона перетне рубіж у сорок років, що, ясна річ, куди менше, ніж 80-90 років. Втім, якщо певна людина бере забагато в молодому віці, старіння для неї може розпочатися і з 30-річного віку…
Але це лише початок, взагалі, з чого люди вважають, що вони зможуть дожити до старості, хоча б до півстолітнього віку? Особливо, коли намагаються «брати від життя все»? Вже не кажучи, що спогади від такого стилю життя часто приносять у більш зрілому віці розчарування і щирий жаль, а зовсім не приємні відчуття, коли хочеться знову і знову прокручувати в пам’яті моменти минулого. Втім, стосується це не всіх людей, бо знаходиться чимало людей, які за можливості готові були б «повторити старі днини», якби здоров’я дозволяло…
Але і це ще не все, адже людина не обмежується лише земним життям, є ще життя і загробне, в якому діють зовсім інші принципи. І якщо в цьому житті людина може щось чинити на власний розсуд, то в потойбічному житті в неї можливості такої не буде: там доведеться задовольнятися лише тим, чого досягнула в земному житті… або ж не досягнула. А закінчити такі роздуми, хотілося б словами Христовими: «Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6:19-21). І якщо дотримуватися протягом решти життя цього Божого принципу, можна не сумніватися, що в тому світі (і в цьому, якщо на те пішло), жалкувати про власне змарноване життя (а часто і чужі життя) не доведеться.
І так, життя за принципом «брати від життя все» – це просто марнування часу, бо взяти багато в нього не вийде, а віддавати доведеться куди більше. Шкода, що розуміння цього багатьом людям приходить надто пізно…
Автор: Михайло Лукін
