Жив колись великий король, найбільший за тих часів, коли люди ще знади, де є брама, яка веде на Небо.
Король здобув усе, що лише можна було здобути, але хотів заволодіти ще однією, найважливішою, річчю – ключами, які відмикали браму до Неба. І ніщо, крім цього, не могло його задовольнити.
Він витратив велику частину свого багатого маєтку на оплату людям, які нишпорили в усіх кінцях землі, шукаючи ті ключі, але все було марно. Посилав своїх відважних придворних у найпотаємніші місця, що сховалися серед боліт, і навіть у морські глибини, але вони також поверталися ні з чим. Одного дня король під’їхав верхи на коні до брами, яка, як йому здавалося, кинула йому виклик. Вона була міцна й недоступна.
Він помахав рукою ангелам, що її охороняли, й сказав: «Я не заспокоюся, поки не знайду ключів, що відчиняють цю браму!»
Одного з ангелів ці слова розвеселили – адже земні королі не надто багато значать для небесних ангелів, – і він сказав: «На землі є тисячі ключів, якими можна відчинити небесну браму. Вони цвітуть повсюди, але люди весь час лише топчуть їх. Ти легко їх помітиш, якщо зумієш знайти. Три з них призначено для тебе. Якщо знайдеш їх, тоді зможеш відчинити небесну браму».
Король спішився й одразу ж узявся за пошуки.
Упродовж багатьох років уважно оглядав землю, якою ступав, але жоден з ключів не розцвів під його ногами.
Перший ключ
Одного дня, мандруючи, король спіткнувся об маленьке, викривлене, майже всохле деревце. За той довгий час, який присвятив пошукам ключа до небесної брами, він змінився: став менш гордим і почав більше звертати увагу на те, що було маленьким і слабким. Отож король підняв деревце й відніс його додому. Потім знайшов біля свого палацу місце, де земля була пухка, викопав ямку й посадив дерево. Король щодня підливав його, а згодом подбав про те, щоб підв’язати стовбур деревця.
Перехожий, який випадково став свідком цієї сцени, сказав: «Покинь це бідолашне створіння. Навіть якщо врятуєш його, то все одно ти занадто старий, щоб коли-небудь утішатися його тінню й плодами. Яка тобі користь з нього?»
«Одного дня хтось сяде під цим деревом, поблагословить його тінь і плоди, а отже, якоюсь мірою і мене, – відповів король. – Думаючи про це, я щасливий уже сьогодні».
У цю мить він побачив першого ключа, який лежав просто під його стопою, немов би виріс з-під землі. То був ключ з дивного металу – зелений, наче смарагд.
Другий ключ
Минуло трохи часу. Король продовжував свої пошуки. Одного зимового дня пополудні, коли почалася сильна буря, він побачив босу дівчинку в лахмітті, яка сховалася в одній з брам старого міста й, зіщулившись, тремтіла від холоду. Король зупинився, зняв плаща й накинув його на дівчинку. Потім узяв її на руки й відніс до королівського палацу. Там нагодував дівчинку теплою стравою і знайшов для неї якусь сукню. І саме в цей момент король помітив, що під його лівою ногою лежить другий ключ. То був ключ з особливого металу – червоного, немов рубін.
Третій ключ
Минуло ще кілька років. Король став старим, втомленим паломником. Він ледве йшов, спираючись на паличку, однак не припиняв шукати третій ключ.
Однієї темної ночі він дістався до маленького міста на Сході і став шукати місця для ночівлі, аж раптом його увагу привернула дивна метушня серед людей. Він побачив групу схвильованих осіб, які саме виходили з міста.
«Що вони хочуть робити на полі опівночі?» – майнула думка в короля. Зацікавлений, він рушив за ними і прийшов до зруйнованої повітки, яка слугувала стайнею для худоби. У тьмяному світлі каганця, що більше димів, аніж світив, король побачив молоду Матір, яка колисала своє Дитя. Цієї миті Дитя розплющило очі. Старий король відчув, як цей погляд осяяв його душу, й уперше у своєму житті він став перед кимсь на коліна. Його серце наповнилося радістю, бо побачив перед собою третього ключа – золотого.
Король знайшов три ключі й тепер уже міг відімкнути небесну браму.
Досвід, про який розповідає оповідання
У цьому оповіданні йдеться про пошуки. Король знаходить ключі до небесного царства не за допомогою сили чи влади, а живучи вірою, надією і любов’ю, що їх символізують ключі – золотий, зелений і червоний. Шукати – передусім означає звертати увагу на те, що мале, слабке й приховане.
Також Святе Письмо розповідає…
У Святому Письмі чимало осіб «чекають». Досить згадати пророків, вибраний народ у вигнанні, старця Симеона, батька блудного сина.
Щоб розглянути тему «пошуків», можна обговорити з дітьми уривок зі Святого Письма, в якому йдеться про Іллю, що шукав Бога на горі Хорив (1Цар. 19:1-14), а також притчу про заблукану вівцю (Мф. 18:12). Якщо людина шукає Бога – Бог шукає людину.
