Про голизну

Мені здається, що любов не допускає голого тіла. Якщо двоє люблять один одного, то вони обов’язково впустять у своє життя те чарівне сяйво, і «одягнуть» у нього один одного. У таких стосунках анатомічна «голизна» просто неможлива. Ймовірно, одна з таємниць шлюбу полягає якраз у цій вічній непорочності, дитячій цнотливості, яка приходить разом з любов’ю. І тоді анатомія і фізіологія відходять на задній план, а вперед виходить таємниче мерехтіння, яке ми «бачимо» над усіма дійсно люблячими парами, чоловіками і жінками, юнаками і дівчатами і навіть літніми людьми.

Ви бачили ореоли навколо голів святих на іконах? Так от, насправді – це первинний одяг кожної людини. Любов якраз і одягає іншого в такий ореол. (Запитайте молоду матір – сяє її немовля чи ні, і вона вам скаже). У такий же ореол одягає людину творчість.

Людина за природою своєю не може бути голою. Це ми самі придумали непристойну голизну. Насправді спочатку її не було. Кожен був одягнений у золоте сяйво. Про це пише Біблія.

Жив у минулому столітті дивний священик і богослов, якого сучасники порівнювали за вченістю і різнобічністю інтересів з Леонардо да Вінчі. Його ім’я – Павло Флоренський. Він одного разу сказав, що людина без одягу – недолюдина. Це означає, що людина, не вкрита або красивим одягом, або сяйвом любові, або творчості, яке працює як її первинний одяг, – ще не цілком людина. Їй ще треба рости і розвивати в собі це сяйво, цей невидимий одяг. «Одяг своїми складками повторює ті складки і переливання аури, які були властиві першим людям», – так, або приблизно так пояснює зміни в моді о. Павло Флоренський.

Коротше кажучи, якщо твоя душа не любить, не творить і не сяє – ти все ще голий, як той самий голий король з казки Андерсена. І нехай ти – президент, мільйонер або супер-модель – це нічого не означає. Бо рано чи пізно обов’язково знайдеться дитина, яка побачить тебе і скаже: А король голий! І це буде щира правда.

І ще, гадаю, що Любов оголити неможливо. Вона і на Хресті, на Розп’ятті сяє своєю дорогоцінною парчею, попри те, що розпинали рабів – голими, але Чоловік на ім’я Ісус був не злочинцем і не рабом, Він був – втіленням Любові. І саме тому сьогодні це Розп’яття, це тіло, з якого здерли одяг і прибили до хреста, світиться з ікон.

Попередній запис

Підміна

Коли наприкінці 19 століття Фрідріх Ніцше сказав: «Бог помер», він сказав правду. Він визначив дух часу і людський вибір. Саме ... Читати далі

Наступний запис

Реставрація метелика

Блудний син, Ігор Панов Напевно, ви знаєте картину Рембрандта «Повернення блудного сина». Мистецтвознавці кажуть, що вона ... Читати далі