У Посланні до римлян є дуже практичні слова, які, як то мовиться, варто взяти кожному на озброєння: «Радуйтеся з тими, хто радується, i плачте з тими, хто плаче» (Рим. 12:15). Але чинити саме так, як сказано в Біблії, а не додавати від себе «мудрування», намагаючись пояснити причини біди, що сталася з людиною (зазвичай причини успіху сторонні люди намагаються не пояснювати). Інакше це може принести лише горе та страждання людині, якій і так не солодко, ну, а тим, хто намагається щось там «з’ясувати», це у свою чергу може принести Боже засудження, адже недаремно Христос попереджає: «За всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений» (Мф. 12:36,37).
Так у подібну ситуацію свого часу потрапили троє друзів багатостраждального Іова, які почули «про всі ці біди, які осягли його, і пішли кожен зі свого місця: … і зійшлися, щоб іти разом тужити з ним і втішати його. І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому ні слова, тому що бачили, що страждання його дуже великі» (Іов. 2:11,13). Але потім кожен з тих друзів почав висувати власні припущення з приводу того, чому Іова спіткали ці нещастя…
Краще б вони мовчали! Адже в підсумку вони почули з Божих вуст на свою адресу: «Горить гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов» (Іов. 42:7). Хоча перед цим Іов висував власні претензії Богові, а три друга начебто говорили правильні слова про Бога. Але в підсумку на Божу думку виявився правим саме Іов. Чому може навчити нас цей біблійний приклад? – Те, що ми знаємо про Бога, може бути не зовсім доречним за певних обставин. А також те, що Богом Живим найбільше цінується турбота про ближнього, що проявляється в цілком конкретних справах, а не велика кількість порожніх розмов. Навіть у тому випадку, якщо ті будуть цілком правильними з богословської точки зору.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Любов і розмови