«Бо це добре і угодне Спасителеві нашому Богу, Який хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини» (1Тим. 2:3,4), – зважаючи на ці біблійні слова, треба зрозуміти, що слово Боже адресоване кожному, а не якійсь окремій, обраній групі людей. Втім, більшість людей, якщо не словами, то вже точно власними вчинками стверджують прямо протилежне: що Біблія, Слово Боже стосується лише незначної, а через те, обраної верстви людей, тобто тих, хто сприймає написане в Біблії на власну адресу.
Через такий підхід до Біблії, часто її слова сприймають не заклик чи спонукання до дій всіх людей, а лише окремої групи населення. Через що деякі біблійні слова тлумачаться в дещо іншому ракурсі, звісно, якщо не розглядати їх у ширшому контексті. Наприклад, Христові слова в Одкровенні Іоанна: «Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий нехай ще оскверняється; праведний же нехай ще творить правду, і святий нехай ще освячується» (22:11). От якщо не брати до уваги наступний вірш, то може скластися враження, що Бог залишає все на людський розсуд, і Йому якось байдуже до того, що робиться на цій землі. Так, перепрошуємо за таке трактування, але багато людей сприймають ці Христові слова саме в такому ключі: робіть, що хочете.
Ясна річ, що наступний вірш діє на таких «тлумачів» як цебро холодної води: «Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його» (22:12), але в Біблії часто бувають випадки, коли тлумачення біблійного вірша розташоване не відразу за ним і не через вірш, а можливо навіть в іншій біблійній книзі, що дає скептикам можливість висувати найрізноманітніші припущення, одне гірше за друге. Так, добре жити в колі вірних, особливо однодумців, а коли тебе оточують непросвітлені Духом Святим такі собі «знавці Слова», які не можуть заспокоїтися, щоб не піддати сумнівам і кепкуванням предмет і мету твоєї віри, тоді починаєш… із ще більшою пильністю вивчати Слово, і наведені вище думки не сприйматимеш як невдалий жарт чи недолуге припущення – навпаки, намагатимешся спростовувати закиди оточення.
І тут на думку спадає Христове попередження: «Всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике» (Мф. 7:24-27), – не дивуйтеся, але на думку багатьох, якщо взагалі не більшості світських людей, це попередження стосується лише вірних! Тобто тих, хто вивчає (і бере до уваги) Слово Боже, а ніби тих, хто його не вивчає, це аж ніяк не стосується. Хочете вірте, хочете ні, але багато світських людей думає саме так. І жодні аргументи, тим більш, біблійні, адже вони свідомо відкидають Біблію, їх у хибності цієї думки не переконають.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Коли Біблія не авторитет…