- «Скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!» Євреїв 9:14
Деякі речі ніколи не змінюються. Проблема нечистого сумління така ж давня, як Адам і Єва. Як тільки вони згрішили, їхнє сумління стало забрудненим. Їхнє відчуття провини було згубним. І воно зруйнувало їхні стосунки з Богом – вони сховалися від Нього. Воно зруйнувало їхні стосунки між собою – вони обвинувачували. І зруйнувало їхній внутрішній мир – вони вперше побачили себе самих і відчували сором.
Впродовж всього Старого Заповіту сумління було важливим питанням. Але саме тільки жертвоприношення тварин не могло його очистити. «Приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить, що тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, установлено їх аж до часу направи» (Євреїв 9:9-10). Бог вважав кров тварини, як провісника Христа, достатньою, щоб очистити плоть, що було церемоніальним очищенням, але не очищенням сумління.
Ніяка кров тварини не могла очистити сумління. І вони знали про це (Ісая 53 і Псалом 50). Ми також це знаємо. І тоді прийшов новий Первосвященик, Ісус, Син Божий, з кращою жертвою, якою став Він Сам. «Скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому» (Євреїв 9:14). Жертвоприношення тварин було передвісником остаточної жертви Божого Сина, а смерті Христа достатньо, щоб покрити всі гріхи Божого народу в минулий старозавітний період, і всі гріхи Божого народу в майбутньому, новому часі.
Ми з вами живемо в еру сучасності – епоху науки, Інтернету, трансплантації органів, миттєвих повідомлень, мобільних телефонів, але наша проблема залишається тією ж: наше сумління осуджує нас. Ми не почуваємось досить добрими, аби прийти до Бога. І яким би спотвореним не було наше сумління, це таки правда – ми недостатньо хороші, щоб прийти до Нього.
Ми можемо завдавати собі різаних ран, кидати своїх дітей у священну ріку чи віддавати мільйони доларів благочинним організаціям, чи прислуговувати під час безкоштовних обідів для бідняків на День Подяки, чи виконувати різні форми самобичування, – результат буде тим самим. Плями залишаються, а смерть жахає. Ми знаємо, що наше сумління нечисте, забруднене, і не зовнішнім брудом, наприклад, дотиком до мертвого тіла чи споживанням шматка свинини. Ісус сказав, що забруднює те, що виходить з людини, а не те, що входить (Марка 7:15-23). Ми забруднені гордістю, жалем до себе, злобою, пожадливостями, заздрощами, скупістю, бездіяльністю і страхом – а, отже, діями, до яких це приводить. Все це «мертві діла». Вони не мають у собі духовного життя. Вони не від нового життя; вони беруть свій початок від смерті і ведуть до смерті. Ось чому все це змушує нас почуватися безнадійними в нашому сумлінні.
Єдине рішення в наш сучасний час, та й в усі часи, – це кров Христа. Коли наше сумління піднімається і осуджує нас, куди нам звернутися? Ми звертаємось до Христа. До Його страждань і смерті, до крові Христа. Це єдиний очисник в усьому світі, який може дати сумлінню полегшення в житті і спокій у смерті.
