- «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» Римлян 8:32
Мені подобається логіка цього віршу. Не тому, що я взагалі люблю силогізми, а тому, що мені подобається, коли задоволені мої реальні потреби. Ці дві половинки віршу Римлян 8:32 мають надзвичайно важливий логічний зв’язок. Ми можемо цього не помічати, оскільки друга частина цього віршу є запитанням: «Як же не дав би Він нам із Ним і всього?» Але якщо змінити запитання на вислів, який мається на увазі під запитанням, то ми це побачимо. «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, обов’язково дасть нам із Ним і всього».
Інакше кажучи, зв’язок між цими двома половинками забезпечує його другій половині абсолютну певність. Якщо Бог звершив найскладніше, а саме віддав на страждання і смерть Свого власного Сина, тоді Він безсумнівно виконає порівняно нескладну річ, а саме, дасть нам із Ним всього. Божа обітниця дати нам всього більш певна, ніж жертва Його Сина. Він віддав Свого Сина «за нас всіх». Якщо це виконано, невже Він перестане бути за нас? Це було б немислимо.
Але що значить «дати нам всього»? Не легкого життя в комфорті. Навіть не порятунку від ворогів. Ми це знаємо з того, що Біблія каже через чотири вірші: «За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення» (Римлян 8:36). Навіть сьогодні багато християн потерпають від таких переслідувань. Коли Біблія запитує: чи відлучать нас від любові Христової «недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч» (Римлян 8:35), відповіддю є «ні». Не тому, що такі речі не стаються з християнами, а тому, що «в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив» (Римлян 8:37).
Що ж тоді означає, що завдяки смерті Христа за нас Бог обов’язково щедро дасть нам «всього»? Це значить, що Він дасть нам все те, що є добре для нас. Всього, чого ми дійсно потребуємо, щоб ми ставали подібними до образу Його Сина (Римлян 8:29). Всього, що нам потрібно, щоб досягти вічної радості.
Це дуже схоже на іншу біблійну обітницю: «А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі» (Филип’ян 4:19). Ця обітниця пояснюється попередніми словами: «Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє» (Филип’ян 4:12-13).
Сказано, що ми можемо все через Христа. Але зверніть увагу, що це «все» включає в себе «голод» і «недостачу». Бог потурбується про всяку реальну потребу, включаючи здатність радіти в стражданнях, тоді як багато потреб залишаються незадоволеними. Бог подбає про всяку реальну потребу, включно з нашою потребою в благодаті витерпіти голод, тоді як наша потреба в їжі незадоволена. Страждання і смерть Христа гарантують, що Бог дасть все, що нам потрібно, щоб виконувати Його волю, віддати Йому славу і набути вічної радості.
