- «Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується». Євреїв 10:14
- «Тепер же примирив смертю в людськім тілі Його, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою». Колоссян 1:22
- «Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений». 1Коринтян 5:7
Одним з найбільших душевних болів християнського життя є повільність нашої переміни. Ми чуємо заклики Бога любити Його всім своїм серцем, душею, розумом і силою (Марка 12:30). Але чи досягаємо ми коли-небудь цього рівня повної любові і посвяти? Ми регулярно взиваємо разом з апостолом Павлом: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерті?» (Римлян 7:24). Ми стогнемо й тоді, коли отримуємо свіже рішення: «Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене» (Филип’ян 3:12).
Це твердження є ключем до терпіння і радості, «Христос Ісус досягнув був мене». Всі мої досягнення, прагнення і намагання зводяться не до того, щоб належати Христу (що вже й так відбулось), а довершити те, чого мені бракує в схожості з Ним.
Одним з найбільших джерел радості і терпіння для християнина є знання про те, що в недосконалості нашого прогресу ми вже були вдосконалені, і цим завдячуємо стражданням і смерті Христа. «Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується» (Євреїв 10:14). Дивовижно! У тому ж реченні Він каже, що ми «освячуємось» і що ми вже «вдосконалені».
Бути освяченими означає, що ми недосконалі і знаходимось у процесі освячення, тобто стаємо святими, але ще не повністю святі. І саме вони, і лише вони вже є вдосконалені. Радісним підбадьоренням у цьому місці є те, що доказ нашого вдосконалення перед Богом є не наше відчуття досконалості, а наше відчуття прогресу. Хороша новина в тому, що доказом того, що ми дійшли, є те, що ми були в дорозі.
Біблія змальовує це в стародавніх образах тіста і розчини. У цій картині розчина чи дріжджі – це зло. Сказано: «Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений» (1Коринтян 5:7). Християни є «нерозчиненими». Немає розчини – немає зла. Ми вдосконалені. І з цієї причини нам потрібно «очистити стару розчину». В Христі ми стали нерозчиненими. І зараз ми повинні стати такими практично. Іншими словами, ми повинні стати тими, ким ми є.
Що є основою для цього? «Наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений». Страждання Христа забезпечують наше вдосконалення настільки надійно, що воно вже стало реальністю. Тому ми боремося зі своїми гріхами не для того, щоб стати досконалими, а тому, що такими ми є. Смерть Христа – це ключ до боротьби з нашими недосконалостями на міцній основі нашої досконалості.
